29–30 жовтня 2024 року в місті Києві відбувся ХІІ Міжнародний форум із практики Європейського суду з прав людини "Імплементація Європейської конвенції з прав людини в Україні", який проводив Верховний Суд спільно з Львівським національним університетом імені Івана Франка та Національною школою суддів України за підтримки проєктів Програми підтримки ОБСЄ для України та проєктів Ради Європи.
Від Національної школи суддів України в роботі форуму взяли участь виконувачка обов’язків ректора Наталія Шукліна та начальниця відділу наукових досліджень проблем судочинства та науково-методичного забезпечення суддівської освіти Тетяна Фулей,яка виступила із ключовою доповіддю "Гендерно-чутливе правосуддя під час війни: на шляху до людиноцентричного підходу".
На початку доповіді Тетяна Фулей зосередила увагу на виступі судді ЄСПЛ Летіфа Гусейнова (Latif Hüseynov) на Восьмому щорічному міжнародному форумі з практики Європейського суду з прав людини (м. Львів, 22.11.2019), у якому він продемонстрував нерелевантність обґрунтування в рішеннях національного суду, що призвело до визнання ЄСПЛ порушення статті 14 у поєднанні зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на прикладі справи Carvalho Pinto de Sousa Morais v. Portugal, яка має яскраво виражену гендерну складову. Група розробників Національної школи суддів України використала рішення в цій справі в навчальному курсі для суддів “Подолання гендерних стереотипів при здійсненні правосуддя”, щоб продемонструвати, що гендерні стереотипи судді мають безпосередній вплив на сприйняття ним становища сторони судового процесу, а також на формування мотивів, якими суддя керується при оцінці доказів та прийнятті рішення та які можуть призвести до упередженого та, як наслідок, дискримінаційного підходу до однієї зі сторін та постановлення судового рішення, що не відповідає критерію обґрунтованості (нерелевантне обґрунтування).
Однак, не в усіх спорах судді уміють "побачити" гендерні аспекти. На прикладі рішення у класичній справі Airey v. Ireland, у якому немає слів "гендер" чи "домашнє насильство", доповідачка продемонструвала, що ЄСПЛ де-факто застосував гендерно-чутливий і людиноцентричний підхід, спираючись, серед іншого, на дані судової статистики та досліджень.
“Доводиться констатувати, що в Україні відсутня судова статистика щодо осіб, за винятком у кримінальних провадженнях, коли є кількість засуджених, та кількість осіб щодо яких обрано запобіжний захід у виді взяття під варту. З 2024 року ведеться також статистика за ст. 438 КК – зокрема, щодо обвинувачених і потерпілих. Однак, у цивільному чи адміністративному судочинстві немає даних щодо кількості позивачів у розрізі категорій справ. Судова система зазвичай оперує даними щодо справ і матеріалів – надходжень, розглянутих із дотриманням строків, з порушенням строків, у залишку, скасованих, без змін тощо. Також держава не проводила досліджень потреб людей, тобто ми не володіємо офіційними даними, орієнтованими на людей та їх потреби. Водночас є інші дослідження, які хоч і проводилися з іншою метою, але показують, що є певні гендерні відмінності як щодо важливості певних прав, так і щодо їх порушень”, – підкреслила Т. Фулей. Використовуючи результати четвертої хвилі дослідження “Що українці знають і думають про права людини”, проведеної у 2023–2024 роках, тобто після повномасштабного російського вторгнення, доповідачка продемонструвала гендерні відмінності щодо ваги того чи іншого права, ефективності їх захисту, а на підставі аналізу звернень клієнтів, які отримали безоплатну правничу допомогу у 2023 році – також різних потреб, з якими жінки і чоловіки звертаються за БПД.
Доповідачка також торкнулася питання людиноцентричного підходу, зауваживши, що в умовах повномасштабної війни Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію, нещодавно – Римський статут МКС, і подала заявки на вступ до Європейського Союзу та до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). У жовтні 2022 року Рада ОЕСР визнала Україну потенційним членом, і беручи до уваги, що деякі з вимог щодо членства в цій організації та в ЄС збігаються, слід враховувати, що людиноцентричний підхід – це те чим керується ОЕСР, а також його члени (якими є крани ЄС) щодо доступу до правосуддя. Аналіз документів ОЕСР дозволяють зрозуміти, яким чином уряди “клубу успішних держав” втілюють гасло свого клубу – "Кращі політики для кращого життя" – в сферу правосуддя.
У 2017 р. Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України присвятив темі людиноцентризму свою щорічну міжнародну науково-практичну конференцію, за результатами якої був опублікований відповідний збірник. Українські науковці, які досліджували людиноцентризм у праві, розглядали його передусім крізь “нормативні лінзи”, зокрема ст. 3 Конституції України.
"Цитування рішення ЄСПЛ не означає застосування його стандартів. Людиноцентричний підхід не зводиться до цитування статті 3 Конституції – навіть якщо у кожному рішенні буде цитата ст. 3 Конституції України, судова система не стане більш людиноцентричною. Необхідно з’ясувати потреби людей, передусім на основі збору даних, статистичних чи в результаті досліджень, які мають, зокрема, гендерні відмінності, і будувати дієві практики задоволення цих відмінних потреб, і тоді людиноцентризм з декларації стане дієвою державною політикою", – резюмувала Т. Фулей.
У фокусі обговорення учасників форуму були питання щодо імплементації Європейської конвенції з прав людини в цивільних та кримінальних справах; відшкодування шкоди, завданої війною; застосування Конвенції в конституційному судочинстві України; практики ЄСПЛ в контексті судової помилки; гендерно-чутливого правосуддя в умовах війни тощо.
Учасниками заходу були судді Верховного Суду і судів першої та апеляційної інстанцій, представники Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, Ради суддів України, а також міжнародні експерти та представники громадських організацій.
