На виконання виконавчих листів про стягнення боргу у значній сумі державний виконавець звернувся до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані малолітні діти.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні подання. Судові рішення мотивовані тим, що в ЦПК України не передбачено можливості звернення державного виконавця до суду з поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстровані діти.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду скасував попередні судові рішення, залишив без розгляду подання державного виконавця, зробивши такі правові висновки.
КЦС ВС наголосив на обов’язковості виконання судових рішень (ст. 129-1 Конституції України), у тому числі з посиланням на практику Європейського суду з прав людини.
У цій справі перед зверненням до суду відділ примусового виконання звернувся до служби у справах дітей з листом про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна та отримав відповідь, що батьки дітей, зареєстрованих за вказаною адресою, не зверталися до служби з приводу вчинення будь-яких правочинів стосовно цього майна.
З огляду на вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна державний або приватний виконавець зобов’язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право на яке або право користування яким мають діти, отримати згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду.
Отже, передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.
Разом із цим законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування такої згоди.
Законодавство передбачає, що за такою згодою до органу опіки та піклування можуть звертатися батьки дітей або їх законні представники, але вони не зацікавлені в примусовій реалізації майна. Водночас у законодавстві не передбачено механізму зобов’язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати відповідний дозвіл у примусовому порядку.
Згідно із частинами 1–3 ст. 435 ЦПК України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення. Підставою для цього є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти. Тому висновок судів, що виконавець не має такого права, є неправильним.
Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати крізь призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення в дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; який ступінь споріднення між дітьми та боржником та інші обставини.
Крім того, КЦС ВС зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що державний виконавець, який звернувся до суду з поданням, мав на це право, оскільки вчиняти виконавчі дії в межах відповідного виконавчого провадження може лише державний виконавець, визначений автоматизованою системою виконавчого провадження. Вказане право належить лише виконавцю, який уповноважений на вчинення виконавчих дій щодо виконавчого провадження, в межах якого необхідно реалізовувати нерухоме майно, в якому зареєстровані діти.
Тому подання державного виконавця підлягає залишенню без розгляду.
Постанова Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11 (провадження № 61-5415св22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/109102225.
