За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна, є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір, його сторони можуть самі визначити (у договорі) момент виникнення права власності на рухому річ. Правила ч. 4 ст. 334 ЦК України (щодо державної реєстрації права) застосовуються до нерухомих речей.
У постанові ВП ВС від 5 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20 також вказано, що: «положеннями частини першої статті 334 ЦК України щодо переходу права власності на рухоме майно <…> не передбачено в імперативному порядку, що право власності на таке рухоме майно переходить до набувача транспортного засобу з моменту здійснення його державної реєстрації. <…> Право власності на рухоме майно переходить до набувача відповідно до умов укладеного договору, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України. Якщо договором не передбачено особливостей переходу права власності у конкретному випадку шляхом вчинення певних дій, воно переходить з моменту передання транспортного засобу».
У цій справі позивач придбав транспортний засіб у відповідача. У той самий день автомобіль знято з обліку, позивачу передано свідоцтво про його реєстрацію. Позивач не встиг зареєструвати автомобіль протягом 10 днів через незначні недоліки транспортного засобу і сторони домовилися відстрочити його передачу. Пізніше позивач дізнався, що автомобіль знову зареєстровано за відповідачем та неодноразово відчужено третім особам. У зв’язку з цим позивач звернувся з позовом, зокрема, про витребування з незаконного володіння у його власність транспортного засобу, який він придбав у відповідача.
Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позовної вимоги про витребування автомобіля із чужого незаконного володіння, оскільки витребувати майно з чужого володіння може тільки власник, а позивач не довів набуття права власності на спірний автомобіль; не надано доказів (розрахункового документа), який посвідчує факт купівлі спірного транспортного засобу та здійснення фінансової операції (сплати коштів); автомобіль позивачу передано не було, відмітки про оцінку транспортного засобу немає; позивач не здійснював реєстрацію придбаного транспортного засобу у встановленому законом порядку.
Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки автомобіль позивачу від відповідача переданий не був, то за встановлених обставин справи і відсутності посилання сторін на те, що умовами договору був передбачений інший момент переходу права власності на спірний автомобіль, суди зробили обґрунтований висновок про те, що позивач не набув права власності на спірний автомобіль. Як наслідок, немає підстав для задоволення позову в частині витребування майна з чужого незаконного володіння.
Разом з тим суди помилково вважали, що перехід права власності залежить, зокрема, і від реєстрації, від здійснення оплати. Тому судові рішення в частині відмови в задоволенні цієї позовної вимоги належить змінити в мотивувальній частині.
Постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 761/22937/18 (провадження № 61-4932св22) — https://reyestr.court.gov.ua/Review/110849680.
