Цій темі присвятили свої виступи судді Конституційного Суду України Галина Юровська та Олег Первомайський(суддя-доповідач у цій справі).
Захід зібрав широку аудиторію: представників Національної школи суддів України, юристів-практиків, адвокатів, прокурорів, суддів судів системи судоустрою, науковців, викладачів, аспірантів, студентів закладів вищої освіти та слухачів Малої академії наук.
У центрі уваги було Рішення КСУ № 5-р(ІІ)/2026, ухвалене у справі за конституційною скаргою Приходька Віктора Валерійовича щодо конституційності абзацу першого пункту 131 розділу XV „Прикінцеві положення“ Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування“ від 9 липня 2003 року № 1058−IV у редакції Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій“ від 3 жовтня 2017 року № 2148–VIII.
За результатами розгляду справи Конституційний Суд України визнав неконституційним оспорюваний припис, унаслідок чого він утратив чинність.
Предмет конституційного контролю в цій справі – питання пенсійного забезпечення заявника та застосування до нього законодавчих змін, ухвалених 3 жовтня 2017 року, дію яких було поширено на правовідносини, що виникли з 1 жовтня 2017 року.
Окреслюючи обставини справи, суддя Конституційного Суду України Галина Юровська наголосила, що дія відповідного припису була поширена на правовідносини, які виникли до ухвалення самого закону. За матеріалами справи у грудні 2017 року суд зобов’язав здійснити перерахунок пенсії заявника у розмірі 90 відсотків місячної заробітної плати без обмеження її максимального розміру, однак з 1 липня 2018 року на підставі нового законодавчого регулювання розмір пенсійної виплати було суттєво зменшено.
Надалі заявник звернувся до суду, наполягаючи на застосуванні до нього попереднього законодавчого регулювання. Після відмови адміністративних судів у задоволенні його вимог Приходько В. В. скористався правом на конституційну скаргу та порушив перед Конституційним Судом України питання щодо відповідності Конституції України приписів Закону від 3 жовтня 2017 року в частині поширення їх дії з 1 жовтня 2017 року. На думку суб’єкта права на конституційну скаргу, таке законодавче регулювання не відповідало Конституції України.
Галина Юровська поінформувала учасників про юридичні позиції, висловлені в межах конституційного провадження Президентом України, Головою Верховної Ради України, та зазначила, що під час розгляду справи Конституційний Суд України також урахував приписи Європейської соціальної хартії, підходи Європейської Комісії „За демократію через право“ (Венеційська Комісія), практику Європейського комітету соціальних прав та Європейського суду з прав людини.
Суддя-доповідач у справі – суддя Конституційного Суду України Олег Первомайський звернув увагу на значення практики Європейського комітету соціальних прав для розуміння та застосування приписів Європейської соціальної хартії, зазначивши, що відповідні напрацювання дедалі системніше враховуються Конституційним Судом України під час розгляду справ у соціальній сфері.
Олег Первомайський наголосив, що законодавець має широкий простір для визначення та зміни механізмів соціального і пенсійного забезпечення. Водночас така дискреція не звільняє парламент від обов’язку дотримуватися цінностей, принципів і приписів Конституції України, зокрема вимог щодо передбачуваності законодавчих змін і дії законів у часі.
Окремо суддя розкрив питання щодо потреби у встановленні належного перехідного періоду у разі істотної зміни законодавчого регулювання. „Коли ухвалюється закон, який торкається чутливих суспільних відносин, законодавець має дати особі можливість підготуватися до зміни законодавчого регулювання“, – зазначив Олег Первомайський. За його словами, це стосується не лише соціальної сфери, а й податкових, процесуальних та інших суспільних відносин, у яких зміна законодавчого регулювання може істотно вплинути на становище людини.
Суддя-доповідач зазначив, що зворотна дія закону сама по собі не в усіх випадках є конституційно неприйнятною. Вона може бути допустимою, якщо нове регулювання спрямоване на утвердження та забезпечення прав людини, поліпшує її правове становище, а у сфері юридичної відповідальності – якщо закон пом’якшує або скасовує відповідальність особи.
Водночас, за словами доповідача, поширення нового законодавчого регулювання на правовідносини, що виникли до ухвалення закону, якщо воно погіршує становище особи, слід оцінювати з урахуванням вимог статей 57, 58 і 94 Конституції України.
Окреслюючи конституційно-правову проблематику справи, Олег Первомайський наголосив, що ключовим у ній було не так питання тривалості періоду, на який законодавче регулювання було поширено у минуле, як дотримання конституційного принципу: законодавець не може за загальним правилом установлювати для особи несприятливі правові наслідки заднім числом.
Під час дискусії учасники також порушили питання передбачуваності законодавства у сфері приватизації, оренди державного майна та інвестиційної діяльності. Відповідаючи на запитання, судді наголосили, що Конституційний Суд України не формує державну політику у відповідних сферах і не визначає, яку саме модель правового регулювання має обрати законодавець. Водночас будь-яка обрана парламентом модель має відповідати Конституції України.
До Рішення додано окрему думку судді Конституційного Суду України Олександра Водяннікова, в якій викладено міркування і висновки щодо основних його аспектів.
Детальніше – у відеоматеріалі:
