Арбітражне застереження, яке містить лише загальне посилання на вирішення спору в арбітражному порядку згідно із законодавством країни продавця, без зазначення конкретної арбітражної установи, її регламенту, місця проведення арбітражу чи інших процедурних питань, є таким, що не може бути виконане. За таких обставин пріоритет у розгляді спору належить саме господарському суду як органу судової влади, а не невстановленому суду країни продавця.
Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Господарський суд закрив провадження за позовом про стягнення боргу, посилаючись на арбітражне застереження в договорі, яке передбачає вирішення спорів за законодавством країни продавця (Туреччина). Апеляційний суд скасував ухвалу суду, зазначивши, що арбітражне застереження невиконуване через відсутність конкретної арбітражної установи, місця та регламенту арбітражу. Тому пріоритет у розгляді спору належить господарському суду, а суд першої інстанції помилково застосував міжнародне приватне право замість Угоди між Україною та Туреччиною.
КГС ВС, залишаючи без змін постанову апеляційної інстанції, зазначив, що положення договору, укладеного між сторонами у справі, є арбітражним застереженням, а не пророгаційною угодою про вибір державного суду, оскільки сторони передбачили вирішення спорів у арбітражі за законодавством країни продавця. Водночас КГС ВС зазначив, що арбітражне застереження є невиконуваним, оскільки договір не містить конкретної арбітражної установи, місця проведення арбітражу, порядку формування арбітражу та арбітражного регламенту, що робить неможливим здійснення арбітражного розгляду. З огляду на це пріоритет у розгляді спору належить господарському суду, а не невстановленому арбітражному суду країни продавця.
Верховний Суд також урахував положення Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, відповідно до яких у разі, якщо сторони не погодили місце арбітражу, позивач має право за власним вибором звернутися або до голови компетентної торгової палати держави, у якій відповідач на момент подання заяви про передачу спору на розгляд арбітражу проживає або має своє місцезнаходження, або до Спеціального комітету, склад і характер діяльності якого визначені в додатку до Конвенції. У разі якщо позивач не скористався наданими йому правами, такі самі права можуть бути реалізовані відповідачем або арбітрами. Водночас жодна зі сторін не скористалася передбаченими Конвенцією механізмами для усунення невизначеності щодо місця арбітражу.
КГС ВС дійшов висновку, що арбітражне застереження не може бути виконане через його нечіткі та неповні положення і спір має розглядатися відповідно до правил підсудності господарським судом.
Постанова КГС ВС від 19 листопада 2025 року у cправі № 924/389/25 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/132237483.
