У разі відступлення права вимоги за основним зобов'язанням автоматично відступається право вимоги до поручителя, якщо порука не припинилася та договором цесії не встановлено інше.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики.
У справі, що переглядалася, спір пов’язаний із захистом права нового кредитора на стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом заміни стягувача у виконавчому провадженні. Зокрема, товариство звернулося до суду з відповідною заявою, вважаючи, що надало достатні докази для підтвердження факту переходу права вимоги як за кредитним договором, так і за договором поруки.
Суди вважали, що новий кредитор не надав належних доказів переходу права вимоги за договором поруки, у зв’язку із чим у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження щодо поручителя відмовили.
ОП КЦС ВС, забезпечуючи єдність судової практики, відступивши від протилежного висновку, викладеного в постанові Верховного Суду, зробила такий правовий висновок.
Згідно із частинами 1 та 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні – це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв’язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов’язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи, зокрема й сингулярного, суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов’язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.
На відміну від перевірки дійсності та чинності самої вимоги, оцінка договору відступлення прав вимоги на предмет суперечності приписам законодавства під час вирішення судом заяви про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача у виконавчому листі, сторони у справі) є обмеженою та має узгоджуватися з презумпцією правомірності правочину, закріпленою у ст. 204 ЦК України.
Умовою відповідальності поручителя, визначеною в ч. 1 ст. 554 ЦК України, є порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою.
У разі відступлення права вимоги за основним зобов’язанням одночасно здійснюється відступлення і за додатковим (акцесорним) зобов’язанням, що відповідає правовій природі забезпечувальних зобов’язань та договору цесії. Забезпечувальні зобов’язання, які не мають самостійного характеру, наслідують долю основного зобов’язання і є невід’ємними від нього. Інші умови можуть бути визначені сторонами в договорі відступлення права вимоги.
ОП КЦС ВС зазначила, що з моменту переходу до нового кредитора права вимоги за основним зобов’язанням, порука за яким не припинилася, право вимоги до поручителя вважається таким, що одночасно перейшло до нового кредитора, якщо інше не передбачено договором відступлення права вимоги.
З огляду на це ОП КЦС ВС скасувала судові рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження щодо поручителя та ухвалила в цій частині нове судове рішення про задоволення заяви.
Постанова ОП КЦС ВС від 2 березня 2026 року у справі № 2-3467/12 (провадження № 61-2593сво25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/134647600.
