КАС ВС розглянув матеріали справи про визнання протиправною відмову Департаменту охорони здоров`я у забезпеченні позивачки продуктами для спеціального дієтичного споживання, як особи, яка страждає на рідкісне (орфанне) захворювання.
Спірне питання - обмеження або припинення забезпечення осіб, хворих на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами, яке має здійснюватися за рахунок бюджетних призначень, у разі виникнення труднощів з таким фінансуванням.
КАС ВС зазначив, що приписи норм статей 3 та 49 Конституції України, Закону України від 19.11.1992 № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я» та Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03. 2015 № 160 «Про затвердження Порядку забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та відповідними харчовими продуктами для спеціального дієтичного споживання» (далі – Порядок № 160), передбачають право на безперебійне і безоплатне забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та харчовими продуктами, закупленими за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, і це право не може бути обмежене через припинення здійснення такого забезпечення до тих пір чи до настання таких підстав, з настанням яких (чи існування яких) за законом можливе таке припинення.
Законодавство не містить прямих приписів з переліком умов чи причин, за яких припиняється дія права громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, на відповідну медичну допомогу.
Проте, зі змісту правил пунктів 4, 5 Порядку № 160 можна виснувати, що [потенційне, ймовірне] припинення забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та харчовими продуктами можливе тоді, коли громадянин, який страждає на згадане захворювання, після повідомлення такому громадянинові про рішення відповідної комісії, утвореної закладом охорони здоров`я, про забезпечення його ліками чи продуктами харчування, не надав письмової згоди на забезпечення такими ліками чи продуктами харчування, або згодом відкликав таку свою згоду. Може бути й тоді, коли згадана категорія громадян змінила місце проживання або лікування з того, на якому здійснювалося забезпечення, на інше, або «гіпотетично» тоді, коли забезпечення відбувається з двох джерел бюджетного фінансування, або за інших подібних причин.
Обмеження, відмова в забезпеченні, чи припинення забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання, лікарськими засобами та харчовими продуктами, через зменшення (обмеження) бюджетного фінансування на ці цілі, а також порушення процедури прийняття такого рішення, мають визнаватися неприпустимими, незаконними, необґрунтованими і не справедливим. Зменшення (обмеження) бюджетного фінансування на забезпечення ліками та харчовими продуктами не встановлена законом як підстава для такого застосування; таке «втручання» у гарантоване Конституцією і законами України право особи на певне благо не основується на законі і суперечить конституційним приписам, за якими держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального та медичного забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її безперебійного функціонування.
КАС ВС зауважив, що брак коштів для закупівлі відповідних харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання не можуть бути належними причинами відмови в забезпечення певної категорії громадян лікарськими засобами та харчовими продуктами, оскільки забезпечення людей, які хворіють на рідкісні (орфанні) захворювання, безперебійно, та відповідними харчовими продуктами для спеціального дієтичного споживання є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від узятих на себе зобов`язань шляхом невиділення на такі цілі бюджетних асигнувань без унесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
