До вашої уваги пропонуємо черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду – за січень 2026 року: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KCS_01_2026.pdf
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:
– у спорах, що виникають із земельних правовідносин, зауважено, що передача орендованого водного об'єкта загальнодержавного значення в суборенду всупереч умовам договору оренди та імперативним нормам законодавства є істотним порушенням договору;
– у спорах, що виникають із трудових правовідносин, зазначено, що:
звільнення працівника за угодою сторін є правомірним за наявності дійсного волевиявлення обох сторін. Працівник зобов'язаний довести факт мобінгу та примусовості звільнення належними доказами. Неідентифіковані аудіозаписи, односторонні службові записки та пізні звернення не підтверджують мобінгу. Власноручна заява про звільнення без відкликання та відсутність доказів психологічного тиску підтверджують законність припинення трудового договору за взаємною згодою;
порушення роботодавцем правил реєстрації та обліку наказів на підприємстві саме по собі не є підставою для визнання наказу неналежним доказом. Звільнення працівника за прогул потребує встановлення не лише факту відсутності працівника на роботі, а й поважності причин такої відсутності, особливо за наявності доказів дистанційної роботи;
– у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, вказано, що угода про вибір правового режиму роздільного володіння майном подружжя має враховуватися при вирішенні спорів про поділ майна. Майно, придбане під час дії такої угоди, не належить до спільної сумісної власності подружжя і не підлягає поділу;
– у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, констатовано, що:
об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який було належним чином зареєстровано за спадкодавцем, підлягає спадкуванню. Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів про введення об'єкта незавершеного будівництва в експлуатацію, є неправомірною, якщо право власності спадкодавця та такий об’єкт зареєстровано у встановленому законом порядку;
спадкоємець четвертої черги має право на зміну черговості спадкування та одержання права на рівні зі спадкоємцями другої черги за умови доведення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем не менше як п'ять років до відкриття спадщини. Факт проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем встановлюється судом у мотивувальній частині рішення як обставина, що підлягає доказуванню. Окреме провадження про встановлення цього факту не є обов'язковим для пред'явлення позову про зміну черговості спадкування;
– у спорах, пов’язаних з відшкодуванням шкоди, звернено увагу, що відсутність спеціального законодавчого механізму виконання рішень у справах за участю держави-агресора не породжує законних очікувань на відшкодування шкоди державою Україна та не перешкоджає особам, постраждалим від збройної агресії російської федерації, звернутися до міжнародного Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України. Особа не може перекладати відповідальність за шкоду, заподіяну агресією, з країни-агресора на Україну за відсутності фактичних і правових підстав;
– у справах окремого провадження констатовано, що нотаріус уповноважений виправляти виключно технічні помилки в нотаріальних документах, які існували на момент посвідчення та узгоджуються з даними поданих документів або державних реєстрів. Якщо розбіжність у написанні імені виникла внаслідок отримання паспорта нового зразка, факт належності правовстановлюючого документа особі встановлюється судом. Витяг з Державного реєстру речових прав не є правовстановлюючим документом, а лише підтверджує факт державної реєстрації права власності;
– щодо застосування норм процесуального права зауважено, що:
у спорах між батьками про визначення місця проживання дитини сама дитина не є самостійним учасником справи, оскільки її інтереси представляють батьки. Однак якщо дитина звертається з апеляційною скаргою як особа, яка не брала участі у справі, апеляційний суд зобов'язаний відкрити провадження для з'ясування, чи вирішувалися судом питання про її права та інтереси. Якщо таке питання не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю. Відмова у відкритті апеляційного провадження без такої перевірки є неправомірною;
суд зобов’язаний самостійно перевірити факт зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, зокрема шляхом отримання інформації від Державної казначейської служби України. За наявності копії платіжного документа та ідентифікаційних даних платника обов’язок такої перевірки покладається на суд, а не на заявника. Висновок про невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху без вжиття зазначених заходів є передчасним;
внесення вартості нерухомого майна на депозитний рахунок суду є обов'язковою передумовою для задоволення позову про витребування майна в добросовісного набувача. При витребуванні майна в недобросовісного набувача приписи ч. 5 ст. 390 ЦК України не застосовуються. Питання про добросовісність набувача вирішується судом після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення, а не при прийнятті позову до розгляду.
