До суду звернулася жителька Хмельницького з позовом до комунального підприємства – просила зобов'язати його внести зміни до договору найму квартири та визнати її основним наймачем.
За її словами, десять років тому виконком Хмельницької міської ради надало КП «Спецкомунтранс», де працював її чоловік, дозвіл на реконструкцію нежитлового приміщення під квартири для працівників. Власними коштом і силами вони з чоловіком здійснили реконструкцію однокімнатної квартири.
Згодом підприємство видало їм ордер на вселення та уклало з її чоловіком договір найму жилого приміщення. Та коли він помер – відмовилося визнати її наймачем квартири й повідомило про виселення.
Жінка вважає, що це протиправно, бо вона на законних підставах проживала у цій квартирі як член сім’ї наймача, після смерті якого до неї перейшли всі права та обов`язки за укладеним договором найму. До того ж у 2023 році суд відмовив підприємству у позові про виселення її з житла. За таких обставин вона просила задовольнити її позовні вимоги про зміну договору найму жилого приміщення.
На думку Хмельницького міськрайонного суду, позивачка не надала належних і допустимих доказів того, що між підприємством та її чоловіком було укладено договір найму однокімнатної квартири й що ця квартира є придатним для проживання житловим приміщенням, яке може бути предметом договору найму. Тому визнав її позов необґрунтованим.
Вона оскаржила таке рішення до апеляційного суду з проханням задовольнити її вимоги.
Висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам справи, вважає колегія суддів апеляційного суду. Вона зауважила: спірна квартира – ізольоване жиле приміщення відомчого житлового фонду, яке не є службовим жилим приміщенням і не має статусу гуртожитку.
На підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету підприємства чоловік позивачки отримав ордер на вселення і набув цю квартиру в безстрокове користування на умовах найму відповідно до житлового законодавства. Його дружина вселилася туди як член сім'ї наймача й відтоді вони постійно проживали разом, вели спільне господарство, квартира була їхнім єдиним місцем проживання.
«Оскільки [позивачка] вселилася у квартиру в установленому законом порядку та на відповідній правовій підставі, а також постійно проживала у цій квартирі разом з наймачем, то після смерті останнього вона набула всі права та обов`язки попереднього наймача», – констатував апеляційний суд.
Відтак задовольнив апеляційну скаргу – скасував рішення суду першої інстанції й зобов’язав комунальне підприємство внести зміни до договору найму жилого приміщення та визнати вдову наймачем квартири замість її чоловіка.
З постановою апеляційного суду у справі № 686/21689/24 можна ознайомитися у ЄДРСР.
