До суду звернувся військовослужбовець із заявою, в якій просив встановити факт перебування пасинка на його утриманні. Вказав, що встановлення цього факту потрібно для звільнення його з військової служби, яку він проходить з 2022 року, на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».
На момент звернення його дружина була вагітна другою спільною дитиною. Від попереднього шлюбу вона має сина, який перебуває на його утриманні, позаяк за словами заявника, біологічний батько не виконує своїх зобов’язань зі сплати аліментів.
Віньковецький районний суд Хмельницької області у задоволенні заяви відмовив. Мотивував своє рішення тим, що від факту, який просив встановити заявник, у нього не виникне права на звільнення з військової служби, оскільки у пасинка є матір та батько, які зобов`язані утримувати дитину незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі та, чи проживають разом з дитиною.
Суд зауважив, що біологічний батько сплачує аліменти на користь сина, тож виконує обов`язки щодо його утримання. Якщо коштів не вистачає, мати дитини може звернутися з позовом до батька про збільшення розміру аліментів або стягнення додаткових витрат на утримання дитини.
Чоловік оскаржив це рішення до апеляційного суду, просив його скасувати та задовольнити заяву. Уважав, що повністю довів юридичний факт перебування пасинка на його утриманні.
Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду. Зазначив, що за постановою Верховного Суду від 14.12.2023 року у справі №160/11228/23, заявник, перебуваючи у шлюбі з громадянкою, яка є матір`ю дітей, має право на участь у вихованні цих дітей (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо їх утримання у нього (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
«Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на утримання [сина] на підставі виконавчого листа його батько сплачує аліменти, відтак підстав для висновку щодо його перебування на утриманні у заявника немає. Доказів того, що утримання, яке надає батько своєму сину, є недостатнім, матеріали справи не містять», – констатувала колегія суддів та відхилила вимоги апелянта.
З постановою апеляційного суду у справі № 670/826/23 можна ознайомитися у ЄДРСР.
