Дитина загиблого військовослужбовця, зачата за життя загиблого (померлого) та народжена після його смерті, у розумінні ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця (15 000 000 грн).
Такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.
Відповідно до обставин справи позивачка в інтересах малолітнього сина звернулася до обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги синові загиблого військовослужбовця. Відповідач відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки син військовослужбовця народився після його загибелі. Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з позовом.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено частково. Суди керувалися тим, що та обставина, що дитина загиблого військовослужбовця народилася після його смерті, не може бути підставою для висновку про те, що ця дитина не набула прав на отримання частки одноразової грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовця.
Переглядаючи оскаржувані рішення, КАС ВС залишив касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін з огляду на таке.
Верховний Суд, аналізуючи норми спеціального законодавства України у сфері соціального захисту військовослужбовців, дійшов висновку, що сім’ям загиблих військовослужбовців Збройних Сил України виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.
Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця, визначене в ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме: члени сім’ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов’язаного або резервіста (в редакції ст. 16-1, чинній на дату смерті військовослужбовця) та батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого) (в редакції ст.16-1, чинній на момент звернення позивача із заявою та прийняття спірного рішення відповідача).
За своєю природою одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, вона спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім’ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника), а тому виключення з кола осіб, які мають право на отримання допомоги, дитини військовослужбовця з підстав дати її народження не відповідає змісту і меті закону.
Підхід Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану» дитині, зачатій за життя загиблої (померлої) особи та народженій після її смерті, є соціально несправедливим.
Статус ненародженої дитини як суб’єкта цивільних правовідносин передбачено у спадкових правовідносинах. Такий підхід може бути використаний і в правовідносинах, пов’язаних із правом дитини, народженої після загибелі (смерті) особи, на отримання одноразової грошової допомоги.
Висновок відповідача про те, що дитина загиблого військовослужбовця народилася після його смерті, а тому не набула прав на отримання частки одноразової грошової допомоги в разі загибелі військовослужбовця, є помилковим, оскільки такий підхід до тлумачення законодавства не відповідатиме положенням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», основним принципам охорони дитинства, а саме рівності прав і свобод дітей, які визначені нормативно-правовими актами, незалежно від народження або будь-яких інших обставин, а також міжнародним зобов’язанням держави згідно зі ст. 2 Конвенції про права дитини поважати і забезпечувати всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, без будь-якої дискримінації.
На переконання колегії суддів, дитина загиблого військовослужбовця, у розумінні ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця.
Отже, КАС ВС виснував, що пункт рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яким відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги дружині загиблого, яка діє в інтересах неповнолітнього сина, є необґрунтованим, прийнятим без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, а також вимог законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним і скасуванню.
Постанова Верховного Суду від 10 травня 2024 року у справі № 440/6725/23 (адміністративне провадження № К/990/5495/24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/118962318.
