Хмельницький апеляційний суд відмовив місцевому професійному ліцею у задоволенні позову про виселення жінки та її малолітньої доньки з кімнати гуртожитку. Рішення Хмельницького міськрайонного суду в частині, що стосується їх виселення, ХАС скасував.
З позовом про виселення жінки, її матері, чоловіка та їхньої малолітньої дитини з кімнати учнівського гуртожитку до суду звернувся Хмельницький професійний ліцей. Пояснив, що у 2012 році на підставі усного цивільно-правового договору строком на один рік до гуртожитку поселили виховательку дитсадка з донькою.
У 2019 році її донька вийшла заміж, відтак без дозволу адміністрації до кімнати вселився і її чоловік. Згодом у них народилася дитина, котру теж зареєстрували у гуртожитку. За словами представника ліцею, з квітня 2021 року ніхто з них фактично у тій кімнаті не мешкає.
Суд першої інстанції задовольнив позов ліцею та виселив усіх мешканців спірної кімнати з учнівського гуртожитку. Виходив з того, що їхнє проживання там не пов`язане з навчанням чи виконанням трудових обов`язків, спеціальний ордер на вселення до кімнати у гуртожитку не видавався, цивільно-правової угоди між сторонами теж немає. До того ж відповідачі фактично не проживають у спірній кімнаті з квітня 2021 року, через що немає підстав вважати, що у них «достатні та триваючі зв`язки із конкретним місцем проживання».
З проханням скасувати рішення місцевого суду та відмовити в задоволенні позову ліцею до апеляційного суду звернулася мешканка кімнати – жінка, що понад 9 років тому вселилася туди разом з матір’ю. Нині вона виховує маленьку дитину й уважає, що наслідком виселення їх з кімнати стане те, що вони втратять право на житло, бо власного не мають ні вона, ні дитина, ні чоловік, а мати зараз живе окремою сім’єю.
Також апелянтка зазначила, що у гуртожитку знаходяться їхні особисті речі та майно, вони справно платили за рахунками й жодних претензій щодо неправомірного проживання не було. Вона з дитиною дійсно не мешкала там певний час, оскільки у гуртожитку робили ремонт, а згодом сусідка змінила замки у спільному коридорі й сказала, що впустить тільки після рішення суду.
Апеляційний суд звернув увагу, що апелянтка з її малолітньою донькою вселилися у кімнату в гуртожитку на законних підставах та станом на момент подання позову були в ній зареєстровані. Жінка проживала там понад 9 років, не має іншого житла, через що апеляційний суд дійшов висновку, що вона та її малолітня донька мають достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а кімната у гуртожитку є їхнім житлом у розумінні статті 8 Конвенції.
«Звернувшись до суду з вимогою про виселення (апелянтки) та її малолітньої дочки без надання іншого житлового приміщення, Хмельницький професійний ліцей в достатній мірі не навів аргументів та мети, яку він переслідував, не обґрунтував своїх вимог з урахуванням принципу співрозмірності виселення з відповідною метою, зазначивши лише про необхідність покращення умов проживання учнів ліцею без зазначення конкретної потреби щодо поселення у кімнату, що вивільняється, окремих мешканців, тобто, без доведення легітимності виселення [апелянтки] та її малолітньої дочки без надання іншого житла, що, вочевидь, не є пропорційним втручанням, і є таким, що не відповідає праву на повагу до їх житла, гарантованому статтею 8 Конвенції», – констатувала колегія суддів ХАС.
Позаяк інші відповідачі у справі – мати та чоловік апелянтки – не подавали апеляційних скарг на рішення й не надали повноважень на представництво своїх інтересів в суді у цій справі єдиному апелянту, доводи в частині вимог щодо неправомірного виселення їх обох не підлягають перегляду в апеляційному порядку, зазначив суд.
З постановою апеляційного суду можна ознайомитися у ЄДРСР: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110916472
