Рівненський апеляційний суд відмовив боржникові у задоволенні апеляційної скарги, поданої на рішення місцевого суду, яким задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю (далі — ТОВ) про заміну сторони виконавчого провадження, а також поновлено пропущений строк для пред’явлення виконавчих листів до виконання.

Суду відомо, що заочним рішенням місцевого суду, проголошеного у 2009 році, стягнуто з боржника та його дружини на користь одного з комерційних банків заборгованість за кредитним договором від 2005 року, звернувши стягнення на заставне майно — автомобіль.

На виконання судового рішення був виданий виконавчий лист, а виконавче провадження закінчене без виконання.

У 2015 році розпочалася процедура ліквідації комерційного банку, з яким боржник уклав кредитний договір, а в 2020 році між фінансовою установою та ТОВ був укладений договір про відступлення права вимоги, у якому останнє набуло право вимоги заборгованості й за кредитним договором, стороною в якому є боржник.

Не погодившись із рішенням місцевого суду, боржник, оскарживши його до Рівненського апеляційного суду, просив в апеляційній скарзі про скасування та відмову заявникові у задоволенні заяви. Підставою для цього, на думку апелянта, є та обставина, що ТОВ не є учасником справи, оскільки виконавче провадження не відкрите, тому й відсутні підстави для задоволення вимоги про заміну стягувача. Також вважає, що перебування первісного стягувача на стадії ліквідації не є поважною причиною пропуску строку пред’явлення виконавчого листа до виконання.

Залишаючи рішення місцевого суду без змін, апеляційний суд взяв до уваги практику Верховного Суду, який зауважив, що норма статті 442 Цивільного процесуального кодексу України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Тому заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії судового розгляду.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, яке є завершальною стадією судового провадження, та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Що стосується оскарження боржником в частині поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчих листів до виконання, то суд апеляційної інстанції також погодився із висновком місцевого суду, оскільки цей строк був пропущений через перебування первісного кредитора на стадії ліквідації. У протилежному випадку, це позбавить ТзОВ можливості звернути рішення суду до виконання, що нівелює сутність правосуддя та призведе до порушення його фундаментального принципу — обов’язковості виконання рішення суду.