До суду з позовом до колишнього чоловіка звернулася жителька Хмельницького. Вона просила провести розподіл спільного майна подружжя та визнати за кожним право власності на частку двокімнатної квартири. Пояснила, що житло вони придбали у шлюбі, проте після розлучення не дійшли згоди про порядок, обсяги та варіанти поділу спільної квартири.
Чоловік подав зустрічний позов з проханням визнати спірну квартиру його особистою приватною власністю. Погодився – він справді придбав житло, перебуваючи у шлюбі, проте за гроші його батьків. Частину суми вони збирали багато років, ще частину – взяли у борг в односельців. Тому гроші від продажу спірної квартири, – це власність батьків, а не спільні кошти подружжя.
Хмельницький міськрайонний суд задовольнив первісний позов: провів розподіл спільного майна подружжя й визнав за дружиною право власності на половину двокімнатної квартири, іншу половину залишив у власності чоловіка. Його зустрічний позов – відхилив.
Суд виходив з того, що спірне майно, придбане сторонами під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, й чоловік не спростував презумпцію спільної сумісної власності подружжя на спірну квартиру і не довів належність йому квартири на праві особистої приватної власності.
Чоловік подав апеляційну скаргу з проханням відмовити у позові ексдружини й задовольнити його позовні вимоги. На його думку, суд першої інстанції залишив поза увагою, що спірна квартира придбана за кошти його батьків. Мовляв, житло купувалося не для сім`ї, а для нього як сина.
Проте ХАС погодився з висновком місцевого суду: апелянт не спростував достатніми та допустимими доказами презумпцію спільності майна подружжя.
В обґрунтування своїх вимог він посилався на відомості про доходи ексдружини та розписки, згідно з якими його батько й мати позичили в односельців загалом 294000 грн, та розписку, за якою сам чоловік отримав від батьків в борг 560000 грн, які зобов’язався повернути до 31 грудня 2023 року.
«При цьому апелянтом не надано належних та достатніх доказів (належно оформленого договору дарування, платіжних документів про перерахунок коштів тощо) на підтвердження того, що сплачені ним кошти за договором купівлі-продажу квартири від 23.09.2022 року були надані його батьками в сумі 560000 грн саме для придбання спірної квартири йому особисто. Набуття у власність спірної квартири відбулося за згодою дружини, що також безумовно свідчить про набуття майна у спільну власність сторін», – зазначила колегія суддів.
З постановою апеляційного суду у справі № 686/6403/23 можна ознайомитися у ЄДРСР.
