Два роки тому законодавець трансформував статтю КК України «Зайняття гральним бізнесом» на статтю «Незаконна діяльність з організації або проведення азартних ігор, лотерей». Однак це не означає, що діяння, пов’язані із зайняттям гральним бізнесом, були повністю декриміналізовані.
Про це йдеться в постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, який розглянув кримінальне провадження за обвинуваченням п’ятьох осіб в організації та зайнятті гральним бізнесом. Місцевий суд закрив кримінальне провадження, обґрунтовуючи це тим, що набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особами. З таким рішенням погодився й апеляційний суд.
Проте ККС ВС повернув кримінальне провадження на новий розгляд до апеляційного суду.
Річ у тім, що до 13 серпня 2020 року ст. 203-2 КК України стосувалася повної законодавчої заборони на здійснення грального бізнесу як виду господарської діяльності. Але із зазначеної дати набрав чинності Закон України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор», яким редакція цієї статті була змінена. Нині ст. 203-2 КК України вже стосується заборони на незаконну діяльність з організації або проведення азартних ігор без отримання відповідної ліцензії, випуск і проведення лотерей особою, яка не є оператором лотерей, організацію та функціонування закладів із метою надання доступу до азартних ігор чи лотерей в інтернеті.
Тобто в цьому разі законодавець конкретизував, за які саме діяння, пов’язані із зайняттям гральним бізнесом, настає кримінальна відповідальність, але повної декриміналізації не відбулося.
Водночас ККС ВС наголосив, що в кожному кримінальному провадженні за обвинуваченням особи в зайнятті гральним бізнесом до 13 серпня 2020 року суд повинен оцінювати обвинувачення, пред’явлене органом досудового розслідування, й обставини, встановлені в судовому провадженні, на наявність або відсутність у діях особи ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 203-2 КК України в зміненій редакції.
Крім того, під час призначення особі покарання суд має керуватися положеннями, які стосуються зворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України та ст. 5 КК України), оскільки санкція ст. 203-2 КК України в зміненій редакції передбачає додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, якого попередня редакція цієї статті не містила.
Постанова ККС ВС від 25 липня 2022 року у справі № 554/3311/20 (провадження № 51-2126кмо21) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/105482301.
