Страхова компанія здійснила страхову виплату власнику постраждалого у ДТП автомобіля та просила суд стягнути суму виплачених коштів з винуватця пригоди, оскільки вважала, що його цивільно-правова відповідальність не застрахована.
Місцевий суд, з рішенням якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов, уважаючи страховий поліс винуватця ДТП недійсним, оскільки інформація про нього в центральній базі даних МТСБУ не знайдена.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду скасував судові рішення й відмовив у задоволенні позову, зробивши такі правові висновки.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).
Усталеним у судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом. Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо: 1) його укладено після настання страхового випадку; 2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації (ч. 1 ст. 998 ЦК України).
Законодавець не пов’язує нікчемність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з неподанням інформації страховиком про укладені договори до централізованої бази даних. Тобто невиконання страховиком свого обов’язку щодо подання інформації про укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних не зумовлює його нікчемність.
Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
У справі, що переглядається:
– сторони в заявах по суті справи визнавали укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідача (позивач визнавав цю обставину в позові; на підставі спільного повідомлення водіїв забезпечених транспортних засобів про ДТП він здійснив страхову виплату страхувальнику);
– спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли правочин нікчемний або визнаний судом недійсним. Невиконання страховиком свого обов’язку щодо подання інформації про укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до ЦБД не зумовлює його нікчемність.
Позивач має право звернутися з позовом до страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).
