У Вищій раді правосуддя відбулося фахове обговорення Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої суддею та Порядку здійснення моніторингу способу життя судді.
До обговорення проєктів порядків ВРП залучила представників Конституційного Суду України, Верховного Суду, Ради Суддів України, Національної школи суддів України, Асоціації адвокатів України.
Член ВРП Світлана Шелест повідомила, що Рада отримала проєкти порядків 1 лютого та, зважаючи на стислі терміни погодження проєктів, невідкладно відреагувала на них – 9 лютого надала Національному агентству з питань запобігання корупції зауваження та пропозиції і запропонувала в межах місяця, відведеного на погодження документів, надати ВРП доопрацьовані проєкти. Станом на 24 лютого проєкти до ВРП ще не надійшли. На жаль, на запрошення ВРП взяти участь у фаховому обговоренні положень проєктів у середовищі правників, покликаному сформувати консолідовану позицію щодо вказаних порядків, представники НАЗК не відгукнулися.
Світлана Шелест наголосила, що усунення корупційних ризиків у судочинстві є, без сумніву, пріоритетним завданням у діяльності не лише антикорупційних органів, а й судової влади. Водночас досягнення цілей подолання корупції не повинно супроводжуватися запровадженням процедур, які за своїм змістом суперечать закону і є такими, що нівелюють гарантії суддівської незалежності.
Член ВРП зазначила, що всі процедури мають бути чітко унормованими, прозорими та мотивованими. Усі дефініції мають бути закріплені в законі і порядки в жодному разі не можуть суперечити закону.
За словами Світлани Шелест, процедура настільки ж важлива, як і зміст. Це означає, що кожний матеріальний та процесуальний аспект проведення повної перевірки, моніторингу способу життя судді вимагає належного обґрунтування, зрозумілих процедур. Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю.
«Для нас надважливо, щоб положення порядків відповідали вимогам антикорупційного закону (а не встановлювали нові додаткові особливості чи процедури – повторну перевірку декларацій чи моніторинг способу життя не лише судді, а й членів родини), Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Рішенню КСУ від 27 жовтня 2020 року та міжнародним стандартам. Документи мають містити запобіжники від можливого незаконного впливу та втручання у діяльність судді під час проведення перевірки чи моніторингу», – акцентувала Світлана Шелест.
Вона зазначила, що запропонований загальний можливий строк перевірки декларацій становить 180 днів. На думку ВРП, обґрунтований і розумний строк повної перевірки має бути від 30 до 45 днів, а підстави для його продовження мають бути ретельно виважені. Норми про повну повторну перевірку декларацій ВРП теж вважає неприйнятними, оскільки така процедура не передбачена жодним законодавчим актом як у сфері судоустрою, так і у сфері запобігання корупції.
«Тільки судова влада може виставити запобіжники і врегулювати проблемні питання. Функція ВРП є не церемоніальною, а визначальною з огляду на рішення КСУ і на нове правове регулювання особливостей здійснення перевірки суддів», – підсумувала Світлана Шелест.
Заступник Голови ВРП Олексій Маловацький наголосив, що метою обговорення є передусім почути думку суддів. «Сподіваємось, що це надасть змогу дійти консолідованого розуміння і за результатами нашої зустрічі ВРП у строки, передбачені чинним законодавством, на засіданні ухвалить відповідне рішення», – зауважив Олексій Маловацький. Також він зазначив: «У колі фахівців ми хотіли б обговорити конструктивні підходи, адже краще вирішувати проблеми одразу на початку, ніж потім мати неузгодженість або взаємні звинувачення».
Член ВРП Олег Прудивус зазначив, що, аналізуючи проєкт порядку здійснення моніторингу способу життя судді, ВРП визначила ті недоліки, на які слід звернути увагу НАЗК в процесі доопрацювання.
На його погляд, у проєкті не вистачає підстав для проведення моніторингу – потрібно чітко визначити, яка саме інформація може стати підставою для перевірки, а головне – зазначити, що виключно достовірна інформація може бути підставою для такої перевірки. Вкрай важливо також визначити, ким і як буде оцінюватися достовірність такої інформації.
«Стосовно початку проведення моніторингу – у проєкті не зрозуміло, яка уповноважена особа і ким уповноважена направляє на погодження керівнику якого структурного підрозділу службову записку, що є підставою для початку моніторингу способу життя судді. Це неприйнятно, оскільки порушується принцип правової визначеності. Ми пропонуємо, щоб початок моніторингу затверджувався чи погоджувався виключно головою або заступником голови НАЗК», – сказав Олег Прудивус.
Він також наголосив, що у проєкті не визначено, з чого починається моніторинг – з якої дати чи факту: «Ми вважаємо, що про початок моніторингу мають бути повідомлені не лише ВРП і Збори суддів Конституційного Суду, а й суддя, стосовно якого він проводиться».
За словами Олега Прудивуса, ще одним не визначеним питанням є строки перевірки, які наразі не встановлені ні законом, ні проєктом порядку. «Ми наполягаємо на чітко визначеному, розумному і достатньому з точки зору проведення перевірки строку моніторингу. Крім того, у порядку мають бути конкретизовані механізми здійснення перевірки. Ми вважаємо, що всі дії і результати моніторингу мають підлягати оскарженню в судовому порядку. Ми підтримуємо державну позицію і позицію українського народу стосовно того, що будь-яка особа, що перебуває на державній службі, зокрема й суддя, має бути відкритою, і мусить декларувати свої доходи і видатки. Але використання контролю з метою втручання в діяльність судді може стати великою небезпекою. Ми вважаємо, що у проєкті порядку мають бути чітко визначені запобіжники від такого втручання», – наголосив член ВРП.
Член ВРП Тетяна Розваляєва зазначила, що порядки мають пройти обов’язкову державну реєстрацію Міністерством юстиції, яка серед іншого передбачає проведення експертизи на відповідність нормативно-правового акта вимогам Конституції та законодавству України.
Суддя Конституційного Суду України Віктор Городовенко сказав, що у Рішенні від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020 КСУ наголошує на тому, що за стандартами конституціоналізму та цінностями Конституції України виключається контроль виконавчої гілки влади над судовою гілкою влади, а будь-які форми та методи контролю у виді перевірок, моніторингу тощо функціонування та діяльності судів і суддів повинні реалізовуватись лише органами судової влади та виключати створення таких органів у системі як виконавчої, так і законодавчої влади.
З огляду на це Збори судів КСУ ухвалили рішення щодо проєктів порядків, у якому наголосили, що особливості здійснення повної перевірки декларацій, моніторингу способу життя суддів КСУ стосуються гарантій незалежності та юридичного (правового) статусу судді КСУ, а НАЗК ухилилося від виконання приписів статті 522 Закону України «Про запобігання корупції».
З огляду на зазначене Збори судів відмовили НАЗК в погодженні проєктів, оскільки вони не узгоджуються з приписами Конституції України, Законом України «Про Конституційний Суд України», Законом України «Про запобігання корупції», а також юридичними позиціями КСУ.
Заступник Голови Верховного Суду, голова Касаційного господарського суду Богдан Львов наголосив, що і перевірка, і моніторинг є необхідністю, актуальною для нашої країни. «Проте ніхто не скасовував статтю 19 Конституції України, норми якої є основою основ будь-якого державного органу. (Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України). Якщо громадянин може діяти так, як не заборонено законом, то державні органи – виключно у спосіб, передбачений законом», – сказав Богдан Львов.
За його словами, наразі ми маємо лише ескіз проєктів: «Немає ні визначення, що таке моніторинг, ні алгоритму дій, ні строків, ні прозорих процедур. При цьому і моніторинг способу життя, і повна перевірка декларацій залишаються серйозним механізмом, який може бути використаний як засіб впливу на суддів. Навіть без злої мети у невмілих руках може завдати шкоди конкретному судді, вплинути на довіру до правосуддя».
Голова Ради суддів України Богдан Моніч повідомив, що до органу самоврядування надходили сигнали, що стосовно деяких суддів проведення повної перевірки декларації було здійснено вже декілька разів. «Незрозуміло, за якими критеріями відбиралися судді для повторної перевірки. Ми від Ради суддів України надіслали до НАЗК запит про такі перевірки, але отримали відмову у наданні інформації. Натомість на сайті НАЗК у відкритому доступі з’явилася інформація про такі перевірки, що підтвердило нашу інформацію. Аналіз результатів перевірок дає підстави вважати, що існує презумпція винуватості судді», – сказав він.
Голова РСУ зазначив, що процедура перевірки, запропонована проєктом, не відповідає на питання, в який строк має бути розглянута службова записка про її початок, хто уповноважена особа, яка її подає, якими мають бути її дії, якщо не погодили цю службову записку. «Немає вимог щодо того, що моніторинг проводиться на підставі лише достовірної інформації. На нашу думку, рішення про початок моніторингу має приймати Голова НАЗК. Очевидно, що про початок моніторингу необхідно повідомляти судді, так само мають бути встановлені виважені розумні строки моніторингу», – зазначив Богдан Моніч.
«Загальний строк повної перевірки декларації становить 180 днів. Пів року людина перебуває під тиском. Зауважте, що, крім цього, за законом НАЗК має щонайменше раз на п’ять років перевіряти декларації усіх суддів – а їх близько п’яти тисяч. Також незрозумілий сам термін «моніторинг» і спосіб його здійснення, адже визначення немає, хоча зазначено види дій, які підпадають під моніторинг, – у тому числі оплата послуг. На наш погляд, такий моніторинг нагадує проведення негласних слідчих дій. Запропоновані проєкти потребують суттєвого доопрацювання, а зауваження, висловлені суддівською спільнотою, мають бути враховані», – наголосив Голова Ради суддів України.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Раїса Ханова зазначила, що перевірки НАЗК мають здійснюватися лише на тих підставах, які визначені законом, і їхній перелік не може бути розширений порядком. Результати перевірки мають бути затверджені рішенням, тому що саме такий акт, як рішення, створює, змінює або припиняє права та обов’язки для судді.
«Процедура має бути чіткою та зрозумілою, щоб суддя не перебував у стані постійної перевірки. Всі приписи цих порядків мають тлумачитись усіма однаково. З одного боку, необхідно захистити суддю, з іншого – суспільство має знати, що може розраховувати на отримання інформації. Цей механізм не повинен пробуксовувати, а цивілізовано працювати», – сказала Раїса Ханова.
За словами представника наукової спільноти, адвоката Олександра Серьогіна, НАЗК не є і не може бути слідчим органом. Щоб здійснювати моніторинг як слідчу діяльність, потрібно змінювати закон. «Тоді і буде результат – належним чином здобуті докази, якими можна оперувати», – сказав він. Також Олександр Серьогін зауважив, що слід дати законодавче визначення самого поняття «моніторинг способу життя суб’єктів декларування», адже наразі воно відсутнє. Щодо процедури він також зазначив, що суб’єктам декларування потрібно повідомляти про початок моніторингу, інакше це буде вважатися слідчими діями. На думку адвоката, будь-яка перевірка має проводитись на підставі невідповідності у деклараціях, виявленої за допомогою штучного інтелекту. «Проведення перевірки – це виконання міжнародних зобов’язань виключно за результатами логічного арифметичного контролю або відповідного звернення, повідомлення про суттєву невідповідність, за якою настає як мінімум адміністративна відповідальність, – сказав Олександр Серьогін. – Завданням НАЗК є не просто перевірка декларацій для констатації якихось проблем, а встановлення порушення, за яким настає відповідальність».
Як ми повідомляли, у рішеннях ВРП № 281/0/15-21, № 282/0/15-21 та додатках до них («Зауваження та пропозиції до проєкту Порядку здійснення моніторингу способу життя судді»; «Зауваження та пропозиції до проєкту Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої суддею») надана детальна правова аргументація позиції Ради щодо норм, запропонованих проєктами порядків. Вища рада правосуддя ретельно проаналізувала проєкти і надала Національному агентству з питань запобігання корупції зауваження та пропозиції до них та чекає на отримання від НАЗК доопрацьованих проєктів у межах строків, передбачених законодавством.
В обговоренні взяли участь: Голова ВРП Андрій Овісієнко; заступник Голови ВРП Олексій Маловацький; члени ВРП Олег Прудивус, Світлана Шелест, Тетяна Розваляєва; заступник Голови ВС, голова Касаційного господарського суду Богдан Львов; суддя ВС в Касаційному адміністративному суді Раїса Ханова: суддя Конституційного Суду України Віктор Городовенко; суддя Конституційного Суду України Петро Філюк; голова Ради суддів України Богдан Моніч; заступник начальника відділу науково-методичного забезпечення діяльності суддів та органів суддівського врядування НШСУ Олександр Іщенко; член Асоціації адвокатів України Олексндр Серьогін.
