Захисник засудженої за крадіжку ноутбука (ч. 2 ст. 185 КК України) та за сутенерство (ч. 1 ст. 303 КК України) оскаржив до Верховного Суду вирок апеляційного суду, яким, зокрема, було скасовано рішення районного суду про звільнення особи на підставі ст. 79 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком.
На думку касаційного суду, доводи захисника про незастосування апеляційним судом до засудженої ст. 79 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням жінок, які мають дітей віком до семи років), є неспроможними з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, особа була засуджена за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин. В подальшому вона була засуджена за іншим вироком за ч. 2 ст. 185 та ч. 1 ст. 303 КК України, і за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України їй було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до цього покарання приєднано невідбуту частину попереднього покарання та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на 3 роки 10 днів. Крім того, місцевий суд врахував, що особа має дитину віком до семи років та дійшов висновку, що виправлення засудженої можливе без її ізоляції від суспільства, і застосував до неї положення статей 79, 76 КК України, звільнивши її від відбування призначеного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції при призначенні засудженій остаточного покарання за сукупністю вироків та подальшого звільнення її від його відбування з випробуванням на підставі ст. 79 КК України неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування свого висновку апеляційний суд указав на те, що за попереднім вироком особу засуджено до покарання у виді громадських робіт, яке необхідно відбувати реально.
Також апеляційний суд зазначив, відповідно до ч. 1 ст. 79 КК України суд може звільнити від покарання жінок, які мають дітей віком до семи років, водночас це право суду обмежене можливістю звільнення не від будь-якого покарання, а від покарань у виді обмеження або позбавлення волі. Однак таке звільнення від відбування покарання у виді громадських робіт цим законом не передбачено.
Крім того, матеріали провадження не містять відомостей на підтвердження відбуття засудженою громадських робіт, а під час касаційного розгляду захисник вказав на помилковість доводу його касаційної скарги про відбуття особою цього покарання.
Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, вважаючи, що він не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених КК України, і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення особі покарання в межах санкцій статей, за якими її засуджено, визначивши його остаточний вид і розмір на підставі статей 70, 71, 72 цього Кодексу.
Детальніше з постановою ККС ВС у справі № 335/7300/16-к (провадження № 51-899км18) можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/90872664.
