Сьогодні для України захист бізнесу і стабільність економіки – це питання нашого виживання, Перемоги й післявоєнного розвитку. Сприятливе середовище для ведення бізнесу визначається не лише економічними чинниками. Не менш важливими є ефективність правових механізмів та наявність дієвих гарантій захисту прав і законних інтересів учасників господарських відносин.
На цьому в межах BUSINESS PROTECTION 2026 — A2B FORUM наголосив Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко. Він і суддя ВС у Касаційному цивільному суді Євгеній Краснощоков розповіли про підходи Верховного Суду до ефективного судового захисту бізнесу й захист прав у сфері інтелектуальної власності під час сесії «Судовий захист, вирішення спорів та нові підходи Верховного Суду».
Судова система, зауважив Голова ВС, є важливим складником економічної та інвестиційної інфраструктури держави. Для інвестиційної привабливості держави і бажання створювати нові проєкти неабияке значення має впевненість у захищеності активів, належному виконанні договірних зобов’язань, дотриманні державою встановлених законом меж втручання в господарську діяльність та можливості отримати ефективний судовий захист у разі виникнення спору. Особлива роль у цьому належить Верховному Суду, який, забезпечуючи сталість і єдність судової практики, сприяє утвердженню єдиних підходів до застосування законодавства та формуванню надійних правових засад для розвитку підприємництва.
Станіслав Кравченко окреслив правові орієнтири для формування стабільного й передбачуваного середовища для ведення бізнесу в Україні:
- правова визначеність;
- ефективність судового захисту;
- добросовісність.
Щодо першого орієнтиру Голова ВС зазначив, що для бізнесу передбачуваність має не менше значення, ніж зміст самого правового регулювання. Тому єдність судової практики має цілком практичний економічний вимір: коли судова практика є сталою і зрозумілою, бізнес може враховувати її ще до виникнення спору.
Стала судова практика формує орієнтири правомірної поведінки та дає можливість учасникам економічного обороту заздалегідь оцінити юридичні ризики. Звичайно, сталість практики не означає її незмінності з огляду на розвиток економічних відносин і реалій повномасштабної війни рф проти України.
Тому завдання полягає в забезпеченні балансу між сталістю правозастосування та здатністю права реагувати на нові суспільні й економічні обставини.
Другий важливий орієнтир — ефективність судового захисту.
«Судове рішення буде справедливим тоді, коли після його ухвалення настане виконання. Для особи, яка звертається до суду, важливим є не лише встановлення факту порушення права. Важливий результат: повернення майна, виконання зобов’язання, відновлення корпоративного права, відшкодування шкоди, припинення неправомірного втручання тощо», – пояснив Станіслав Кравченко.
Крім того, будь-які стабільні економічні відносини передбачають певний рівень довіри між їх учасниками. Саме тому принцип добросовісності має дедалі більше практичне значення для оцінки поведінки учасників правовідносин. Захист бізнесу — це передусім створення правового середовища, в якому добросовісний учасник економічного обороту може розраховувати на захист своїх прав і законних інтересів.
Окреме значення має захист права власності як одна з базових гарантій для інвестора, додав Голова ВС. Необхідно забезпечити можливість відновлення права особи, якщо її майно вибуло неправомірно. Але водночас необхідно враховувати права добросовісного набувача, який міг придбати відповідний актив, не знаючи і не маючи можливості знати про порушення, що відбулися раніше.
Так само фундаментальне значення для бізнесу має стабільність договірних відносин. Звісно, повномасштабна війна, тимчасова окупація територій, руйнування підприємств, втрата доступу до активів, перебої з енергопостачанням – обставини, які ускладнюють виконання умов договорів. Тож судова практика повинна враховувати об’єктивну реальність. Утім, сам факт існування надзвичайних обставин не може автоматично означати припинення всіх договірних зобов’язань.
За словами Станіслава Кравченка, у практиці Верховного Суду при вирішенні питань, пов’язаних із форс-мажором, істотною зміною обставин чи відповідальністю за невиконання договору, важливого значення набуває встановлення реального впливу конкретної обставини на можливість виконання конкретного зобов’язання. Це дає змогу збалансувати врахування об’єктивних наслідків війни для бізнесу та зберегти принцип обов’язковості договору.
Голова ВС також зупинився на відносинах бізнесу з державою. У цій сфері важливо забезпечити ефективний судовий контроль за законністю рішень саме суб’єктів владних повноважень.
Насамкінець Станіслав Кравченко резюмував, що внесок судової системи у формування сприятливого бізнес- та інвестиційного середовища полягає в тому, щоб забезпечити ефективний, незалежний, неупереджений і справедливий судовий захист прав та законних інтересів усіх учасників економічних відносин.
Євгеній Краснощоков виступив на тему «Окремі питання захисту прав у сфері інтелектуальної власності».
Він зауважив, що суди цивільної та господарської юрисдикцій напрацювали значну практику з розгляду спорів щодо інтелектуальної власності, а КГС ВС підготував кілька тематичних оглядів, зокрема щодо застосування висновків експерта у спорах про права інтелектуальної власності (https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_zastos_vusnov_ekspert_intelekt_vlasnist.pdf) та щодо захисту цих прав у контексті практики Суду справедливості ЄС (https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KGS_zahust_prav_IntVlasn.pdf).
Євгеній Краснощоков проаналізував кілька справ, розглянутих КЦС ВС. Одна з останніх таких справ стосувалася захисту авторських прав на твори ужиткового мистецтва, які продавали через інтернет. У постанові від 12 серпня 2026 року у справі № 645/250/20 КЦС ВС зробив висновок, що загального посилання на порушення авторського права недостатньо. Суд має встановити конкретні форму та спосіб використання кожного об'єкта, а обов'язок доведення покладається на позивача. Він має довести як належність йому права, так і сам факт використання твору відповідачем. Якщо позивач вимагає припинити використання шляхом переробки, він повинен довести, що відповідач вчиняв дії, які є переробкою, тобто створенням на основі твору іншого результату творчої діяльності зі змінами. У цій справі позов задовольнили щодо одного відповідача, а щодо іншого – відмовили через недоведеність використання.
Доповідач звернув увагу на постанову КЦС ВС від 13 травня 2026 року у справі № 757/7508/22-ц. Директор і засновник українського підприємства, маючи агентський договір з іноземною компанією, зареєстрував в Україні на себе торговельні марки, права на використання яких отримав у межах цього договору. Раніше в Україні ці марки зареєстровані не були, тож формальних перешкод не було. Іноземна компанія оскаржила ці дії як недобросовісні.
КЦС ВС витлумачив ст. 6 septies Паризької конвенції про охорону промислової власності та вказав, що поняття «агент» і «представник» слід розуміти широко, без прив'язки до вузького значення цивільного чи господарського права. Воно охоплює будь-яку особу, яка внаслідок ділових відносин зобов'язана діяти в інтересах правоволодільця, зокрема й поширювача його продукції. Норма захищає добросовісність і довіру, тож укладення договору безпосередньо з такою особою необов'язкове. Правопорядок не може залишати поза реакцією очевидно недобросовісні дії, які не порушують конкретних імперативних норм, але є зловживанням правом.
Суд також послався на практику Суду справедливості ЄС щодо аналогічної ст. 8(3) Регламенту Ради (ЄС) № 40/94, зокрема на рішення від 28 червня 2023 року у справі T-145/22, CEDC International v EUIPO – Underberg AG. За ним звичайний покупець чи клієнт агентом не є, а відносини довіри мають підтверджуватися об'єктивними доказами.
У постанові від 13 березня 2025 року у справі № 757/49581/23-ц КЦС ВС оцінив правове значення державної реєстрації факту передання майнових прав інтелектуальної власності (ч. 2 ст. 1114 ЦК України). Це особлива конструкція, відмінна від реєстрації правочинів і речових прав. Відсутність реєстрації не є підставою недійсності договору, укладеного письмово й підписаного сторонами, але до реєстрації майнові права в набувача не виникають і повною мірою захистити їх він не може.
Також Євгеній Краснощоков навів постанову КЦС ВС від 8 листопада 2023 року у справі № 755/3412/22, яка стосувалася множинності власників марки без договору про спільне використання. Спеціальний закон (п. 3 ст. 16 Закону «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг») наслідки відсутності такого договору визначає інакше, ніж ст. 428 ЦК України. Суд застосував саме ЦК України як пріоритетний акт, вказав, що спільні права здійснюються спільно. Водночас закон не передбачає нікчемності ліцензійного договору, укладеного одним зі співвласників. Він вважається правомірним, доки суд не визнає його недійсним.
У постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 754/13529/17 КЦС ВС, ураховуючи практику Великої Палати ВС щодо майнових прав, визнав витребування належним способом захисту прав на торговельну марку та на користування доменним іменем. За ст. 388 ЦК України такі права, що вибули з власності поза волею власника, можна витребувати і в добросовісного набувача.
Крім того, суддя нагадав, що договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності існує багато видів, а перелік у ст. 1107 ЦК України не є вичерпним. Цей висновок КЦС ВС сформулював у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 569/9366/17 і надалі поклав його в основу іншої справи.
Йдеться про постанову КЦС ВС від 13 квітня 2022 року у справі № 366/599/19. Сторони уклали договір про передання прав на винаходи, патенти на які на той момент ще не були зареєстровані. Вимоги частин 5 і 9 ст. 1109 ЦК України, які передбачають нікчемність умов, що суперечать Кодексу, поширюються лише на ліцензійний договір. Суд з'ясував, що спірний договір поєднував різні види договорів щодо розпоряджання правами інтелектуальної власності й був непойменованим, тому ці норми до нього не застосовуються. Підстав для визнання договору нікчемним немає.
Презентація Євгенія Краснощокова – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezent2026/Prezent_Zahust_prav_intelekt_vlasn.pdf
Форум організувала Асоціація адвокатів України.
