Чернівецький апеляційний суд залишив без змін рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців, яким на оператора газорозподільних мереж був покладений обов'язок за власний рахунок відновити безпідставно припинене газопостачання до житлового будинку.
Позивачка – пенсіонерка, яка на початку повномасштабного вторгнення рф проживала на лінії зіткнення, в зоні активних бойових дій у Донецькій області. За тиждень до тимчасової окупації вона змушена була залишити своє житло та майно і виїхати до Чернівців, де тимчасово оселилася разом з онукою в будинку за усним дозволом його на той час власниці проживати безоплатно. Після смерті останньої, її донька, яка успадкувала частку будинку, у лютому 2023 року офіційно оформила проживання позивачки відповідно до державно-волонтерського проєкту і уклала з ним письмовий договір як з внутрішньо переміщеною особою. Жінка отримала право на безоплатне користування 1/3 частиною житлового будинку (кімнатою, кухнею, підсобними приміщеннями та присадібною земельною ділянкою) та справно сплачувала всі комунальні послуги.
Суди встановили, що вказаний будинок перебуває у спільній власності п'ятьох осіб. У липні 2025 року одна зі співвласниць будинку в односторонньому порядку звернулася до оператора газорозподільної системи із заявою про приєднання до договору газопостачання, а того ж дня – із заявою про його припинення, оплативши вартість відповідних робіт, без письмової згоди решти співвласників, як цього вимагає законодавство. Внаслідок цього будинок залишився без газу, що позбавило позивачку можливості опалювати житло та користуватися газовими приладами.
Двоє співвласників письмово підтримали позовні вимоги та заявили, що не погоджувалися на відключення газу. При цьому співвласниця, яка ініціювала відключення газу, разом із двома іншими власниками жодних пояснень суду не надали.
Суди обох інстанцій визнали відключення неправомірним з огляду на відсутність доказів письмової згоди усіх співвласників як на підписання заяви-приєднання до умов договору з розподілу природнього газу, так і припинення розподілу природного газу на об’єкт, що суперечить вимогам Кодексу газорозподільних систем.
Натомість суди визнали позивачку фактичним споживачем, адже вона з моменту укладання договору тривалий час фактично споживала природний газ, отримуючи послуги з його постачання, та сплачувала його вартість, тому вважається такою, що дала згоду на приєднання до умов «Типового договору розподілу природного газу» відповідно до ст. 634 ЦК України незалежно від того, на кого формально відкрито особовий рахунок.
Чернівецький апеляційний суд у своїй постанові додатково посилався на практику Верховного Суду, згідно з якою споживач є слабшою стороною у зобов'язанні та потребує особливого правового захисту, а держава має підтримувати розумний баланс між інтересами виконавця послуг і споживача.
Суд також навів висновок Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 552/3332/19 про те, що постачальники газу, будучи монополістами у цій сфері, не повинні зловживати своїми правами, а відключення споживача можливе лише за наявності законних підстав.
Окремо апеляційний суд наголосив на статусі позивачки як внутрішньо переміщеної особи – представниці вразливої категорії населення, яка опинилася в складних життєвих обставинах, є людиною похилого віку зі станом здоров'я різної складності та яка втратила постійне місце проживання через повномасштабне вторгнення рф в Україну.
Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», уклавши договір, позивачка мала легітимні очікування та сподівання на належні умови проживання.
Апеляційний суд визнав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги – такими, що зводяться лише до незгоди з його висновками.
Постанова Чернівецького апеляційного суду набрала законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
