Спеціалізація суддів у спорах щодо дітей – запорука якості рішень; міждисциплінарна взаємодія в таких справах – критична точка; позбавлення батьківських прав – виняток, а не правило. Про це, а також про право дитини бути почутою, воєнний контекст, що загострює виклики, та інше говорили на круглому столі «Запровадження спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей: досвід і перспективи», організованому Верховним Судом спільно з Міжвідомчою координаційною радою з питань правосуддя щодо неповнолітніх, Національною школою суддів України за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні в межах проєкту ГО «ВГЦ “Волонтер”».
Нагадаємо, з вітальними словами на заході виступили голова КЦС ВС Марина Червинська, заступник Міністра юстиції України, голова МКР з питань правосуддя щодо неповнолітніх Людмила Кравченко, проректор НШСУ Наталія Шукліна та в. о. керівника секції захисту дітей Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні Ван Чі Фам.
Суддя ВС у КЦС Павло Пархоменко модерував перше пленарне засідання круглого столу.
Також він виступив із доповіддю, в рамках якої поділився практичними результатами реалізації пілотного проєкту щодо запровадження спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей, детально зупинившись на етапах його впровадження, досягненнях та подальших перспективах.
Зокрема, спікер звернув увагу на категорії справ, віднесені до спеціалізації. Розповів і про алгоритм дій для судів, який містить такі кроки:
– аналіз спроможності суду щодо запровадження спеціалізації;
– обговорення та ухвалення рішення на зборах суддів;
– визначення суддів, за якими закріплюється певна спеціалізація;
– вирішення організаційних питань, зокрема внесення інформації про спеціалізацію суддів до автоматизованої системи документообігу суду;
– системну підготовку та навчання фахівців у сфері правосуддя, дружнього до дитини.
За словами судді, запровадження спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей дозволить:
– підвищити рівень професійної компетентності фахівців різних галузей;
– покращити якість ухвалених судових рішень;
– прискорити розгляд відповідних категорій справ;
– посилити єдність судової практики;
– ефективніше використовувати ресурси спеціалізації під час підготовки суддів;
– забезпечити вищий рівень довіри суспільства до суду та суддів.
Крім того, як зазначив Павло Пархоменко, Верховний Суд постійно надає судам методичну допомогу: здійснює узагальнення судової практики та готує тематичні дослідження.
Звернув увагу доповідач і на залучення психологів. Він наголосив, що цей аспект є складним, але критично важливим як у кримінальних провадженнях, так і в цивільних спорах. Психологи та експерти вже пройшли профільне навчання й підготовку для активної участі в судових процесах.
Говорячи про подальші кроки, спікер зазначив, що головна мета – трансформувати цей пілотний проєкт у дієву державну політику, щоб спеціалізація суддів стала постійною практикою в усіх судах України. Для цього планується посилити навчання фахівців, забезпечити методичну роботу на всіх рівнях та скоординувати зусилля між відомствами. Також триватиме постійний аналіз впровадження спеціалізації, що дасть змогу вчасно виявляти проблемні питання та оптимізувати процеси.
Суддя ВС у КЦС Владислав Шипович виступив на тему «Підходи ЄСПЛ у справах про позбавлення батьківських прав».
Доповідач навів статистику, яка свідчить, що перед повномасштабним вторгненням рф в Україну до судів першої інстанції щорічно надходило близько 8–9 тис. позовних заяв про позбавлення батьківських прав. У 2024 році ця кількість зросла до 14 тис., а в 2025-му – знизилася до 10 тис. Рівень задоволення позовів також поступово зменшується: з 90 % у 2021 році до 82 % у 2025-му. Апеляційні суди переглянули орієнтовно 10 % таких справ, а КЦС ВС в минулому році розглянув близько 100 справ цієї категорії, з яких 70 % оскаржених судових рішень залишено без змін, 30 % – скасовано або змінено.
Суддя зауважив, що скільки основне навантаження лежить на суддях місцевих судів, насамперед саме їм має бути надана відповідна допомога та забезпечена можливість доступу до навчальних програм щодо розгляду таких справ.
Також він акцентував, що ЄСПЛ послідовно наголошує, що позбавлення батьківських прав несумісне з метою возз'єднання сім'ї, тому застосовується за виняткових обставин і якщо це відповідає найкращим інтересам дитини. Принцип найкращих інтересів дитини – не формальний юридичний термін, а орієнтир для суду впродовж усього процесу розгляду таких справ.
Спікер проілюстрував свій виступ прикладами з практики ЄСПЛ, в яких Суд встановлював порушення або відсутність порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (Ilya Lyapin v. Russia) ЄСПЛ погодився з позбавленням заявника батьківських прав і взяв до уваги, що біологічний батько понад сім років не спілкувався з дитиною, його роль фактично виконував інший чоловік, який мав чіткий намір усиновити дитину, а судове рішення лише скасувало юридичний зв'язок між дитиною і її біологічним батьком. У справі «А. та інші проти Ісландії» (A and Others v. Iceland) Суд також визнав позбавлення правомірним, підкресливши, що національні органи влади дослідили можливість застосування менш суворих заходів перед тим, як порушити питання про позбавлення заявників батьківських прав, що в сукупності свідчило про достатню старанність з боку органів влади.
Натомість у справі «Ван Слоотен проти Нідерландів» (Van Slooten v. The Netherlands) ЄСПЛ констатував порушення Конвенції, зокрема з тих підстав, що замість того, щоб серйозно розглянути можливість возз’єднання дитини із заявницею, органи опіки, а також суди відмовилися від возз’єднання сім’ї як кінцевої мети на дуже ранній стадії, без належної оцінки здібностей заявниці щодо виховання дитини і без належного доказування того, чому кінцева мета возз’єднання більше не відповідає найкращим інтересам дитини. А в справі «Хаддад проти Іспанії» (Haddad v. Spain), незважаючи на виправдання батька судом у кримінальному провадженні щодо звинувачень у насильстві, дочки йому не повернули, хоча два сини залишилося проживати з ним. При цьому Суд нагадав, що роль органів соціального забезпечення полягає саме в тому, щоб допомагати особам, які опинилися в скрутному становищі, та надавати їм керівництво і консультації.
В цьому контексті, на думку Владислава Шиповича, з метою ефективного виконання функцій, на які вказує ЄСПЛ, служби у справах дітей та їх працівники потребують належного інформаційного, матеріального та кадрового забезпечення, важливість якого має бути одним із пріоритетів відповідних органів влади.
Суддя ВС у КЦС Олена Білоконь виступила з доповіддю «Врегулювання спору за участю судді та медіація в сімейних спорах».
Вона наголосила, що сімейний спір – це передусім людська криза, а не суто юридична колізія. Саме тому так важливо поширювати застосування інструментів, які дозволяють вирішувати такі конфлікти м'якше й екологічніше, балансуючи інтереси всіх учасників конфлікту.
Доповідачка звернула увагу на концепцію multidoor courthouse («суд з багатьма дверима»), сформовану ще в 1970-х роках у США. Відповідно до неї сторони мають право самостійно обирати спосіб вирішення їхнього спору – судовий чи альтернативний. Суддя відзначила, що ця концепція знайшла широку підтримку в європейській правовій думці і є загальним трендом у врегулюванні сімейних спорів.
Доповідачка навела досвід Фінляндії, де судді законодавчо наділені правом проводити медіацію у справах, які в них у провадженні, за наявності згоди сторін на застосування такої примирної процедури. Медіація популярна серед суддів Фінляндії, там навіть існує черга на відповідні навчання, і 70 % справ, в яких після відкриття судового провадження була розпочата медіація, закінчуються укладенням угоди.
Суддя зауважила, що ЦПК України не лише дозволяє, а й зобов'язує суддю на різних етапах судового провадження сприяти мирному врегулюванню спору, інформувати про альтернативні способи його врегулювання. Зокрема, у підготовчому засіданні суддя має з'ясувати, чи бажають сторони звернутися до медіації або до процедури врегулювання спору за участю судді. Роз'яснення сторонам таких можливостей на різних стадіях судового розгляду є прямим обов'язком суду.
Минулого року в цивільному судочинстві було близько 1,4 млн роз’яснень про медіацію. Разом із цим судова статистика показує, що зараз судовий розгляд є найбільш поширеним способом врегулювання сімейного спору: минулого року було лише 11 спроб врегулювання спорів за участю суддів, і жодного разу – через медіацію.
Аналізуючи судову практику, Олена Білоконь зазначила, що в більшості рішень медіація згадується нейтрально, як зафіксований факт, що сторони не дійшли згоди. Причини її припинення зазначаються без оцінки. Проте траплялися й рішення, де суд позитивно оцінював готовність сторін до пошуку мирного рішення або рекомендував медіацію як таку, що відповідає найкращим інтересам дитини в разі виникнення спорів у майбутньому.
Олена Білоконь звернула увагу на ініціативи щодо запровадження інформаційно-оціночних зустрічей з медіатором, в тому числі й у сімейних справах. Ідея полягає в тому, що після відкриття провадження сторони мають зустрітися з медіатором, який професійно поінформує їх про процедуру, її переваги, тривалість і вартість, після чого сторони ухвалюватимуть усвідомлене рішення, йти на медіацію чи до суду. Таким чином, промоцією медіації займатимуться самі медіатори, а не судді в залі засідань.
Підсумовуючи, доповідачка наголосила на важливій ролі суддів у поширенні мирних способів вирішення сімейних спорів. «Проактивна позиція судді, який інформує сторони про всі наявні "двері" до вирішення сімейного конфлікту, безпосередньо сприяє дотриманню найкращих інтересів дитини та формуванню в суспільстві культури мирного врегулювання спорів», – сказала вона.
Презентація Олени Білоконь – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezent2026/Prezent_Vregyl_spory_mediac_sim_sporu.pdf
Суддя ВС у КЦС Євген Синельников виступив на тему «Баланс публічних та приватних інтересів при встановленні фактів самостійного виховання дитини одним з батьків».
Він звернув увагу на значне збільшення протягом періоду воєнного стану кількості справ про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини одним із батьків. Ці справи пов'язані з правом на відстрочку від призову або звільнення з військової служби.
Доповідач зауважив, що, по-перше, ВС послідовно відстоював позицію, що такий факт не може бути встановлений в окремому провадженні, оскільки йдеться про конкуренцію батьківських прав. По-друге, саме лише проживання дитини з одним із батьків не свідчить про усунення іншого від виховання. По-третє, у справах, у яких є ознаки ініціювання спору з метою отримання права на відстрочку, ВС суд визнавав наявність публічного інтересу та право ТЦК і СП на апеляційне оскарження судових рішень.
Водночас доповідач наголосив, що є реальні випадки, коли один із батьків дійсно самостійно виконує всі батьківські обов'язки. Зокрема, коли інший перебуває за кордоном або фактично усунувся від виховання. Утім, загальна позиція ВРП, правоохоронних органів і суспільства, сформована внаслідок зловживань, очевидно підлягає врахуванню при розгляді таких справ.
Суддя поділився досвідом здійснення правосуддя сімейними судами Сполученого Королівства. Звернув увагу на висновки органів у справах дітей, які вони надають суду. Ці висновки є детальними й змістовними, містять фотографії, опис умов проживання дитини, іграшок тощо, пояснення тренерів і вчителів, самої дитини. Спеціаліста у справах дітей детально допитують у судовому засіданні, він пояснює, зокрема, зміст думки дитини і свої висновки.
Деякі судді опитують дитину в приміщенні суду. Суддя без мантії, у невимушеній обстановці, без учасників справи проводить бесіду з дитиною в присутності спеціаліста у справах дітей.
Також суддя звернув увагу, що внутрішня система діловодства суду містить підказки щодо особливостей представників різних національностей, що важливо для мультинаціонального суспільства, і вбудований штучний інтелект. Крім того, він розповів, що кожного року за участю суддів, адвокатів і представників служб у справах дітей формуються збірники, які містять нормативні акти, прецеденти та найкращі практики у сфері сімейної юстиції.
Голова Державної служби України у справах дітей Валентина Зозуля окреслила ключові виклики в практичній діяльності служб у справах дітей під час розгляду цивільних справ, що стосуються права дитини на сім’ю.
Вона поінформувала, що на обліку перебуває 59 тис. дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Понад 66 тис. – у складних життєвих обставинах. Більше як 1 500 дітей постраждали від домашнього насильства.
Спікерка зауважила, що дуже важливим є питання своєчасного виявлення дітей, які потребують допомоги. Зараз триває активна робота над налагодженням міжвідомчої взаємодії між поліцією, управліннями соцзахисту, закладами охорони здоров'я та освітянами. Позбавлення батьківських прав – це надзвичайно важке рішення. Спільно з ЮНІСЕФ було проведено навчання для працівників служб та розроблено уніфіковані проєкти позовних заяв і висновків для судів. Представники служби активно залучаються до судових процесів, зазначила доповідачка.
Валентина Зозуля підкреслила, що безпека та життя дитини – це відповідальність кожного з нас. Вона закликала до спільної праці над створенням спеціалізованих судів і забезпеченням їх ефективної діяльності. Спікерка також додала, що залучення підготовлених фахівців є критично важливим, зважаючи на надзвичайно високе навантаження на судову систему сьогодні.
Заступник голови Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей з нормативно-правового забезпечення реформи Микола Литвиненко виступив з доповіддю на тему «Розвиток правосуддя, дружнього до дитини, як один із пріоритетів Національного плану щодо впровадження Європейської гарантії для дітей в Україні».
Спікер зазначив, що для Координаційного центру як консультативно-дорадчого органу Кабінету Міністрів України питання розвитку дружнього до дитини правосуддя є не лише елементом системи юстиції. Це частина ширшого порядку денного, що включає забезпечення прав дитини на безпеку, підтримку, виховання в сімейному оточенні та доступ до необхідних послуг. Такий підхід повністю відповідає логіці Європейської гарантії для дітей, до якої Україна як держава-кандидат на вступ до ЄС приєдналася у 2025 році. Її ключова мета – запобігти бідності та соціальному виключенню дітей шляхом забезпечення доступу найуразливіших категорій дітей до базових послуг, необхідних для їхнього гармонійного розвитку.
Для практичної адаптації цієї рекомендації Європейської комісії в Україні у листопаді минулого року було затверджено Національний план дій щодо впровадження Європейської гарантії для дітей в Україні на період до 2030 року. Важливо, що цей документ не обмежується лише соціальним захистом. Він охоплює широке коло питань: охорону здоров'я, освіту, дитяче харчування, доступ до базових послуг і, безумовно, правосуддя, дружнє до дитини.
Серед ключових практичних кроків Плану:
- Розвиток мережі Центрів захисту дитини за моделлю «Барнахус».
- Підвищення обізнаності дітей та їхніх законних представників щодо своїх прав і можливостей отримання безоплатної правничої допомоги.
Спікер наголосив, що Національний план уже зараз трансформується з документа стратегічного планування в конкретні законодавчі ініціативи.
Голова міськрайонного суду Волинської області Анатолій Пахолюк поділився досвідом впровадження спеціалізації суддів у справах, що стосуються прав та інтересів дітей, а також окреслив практичні виклики, які виникають під час розгляду таких категорій справ.
З лютого 2025 року в міськрайонному суді Волинської області запроваджено спеціалізацію суддів у справах, пов’язаних із захистом прав дітей. До неї залучено 14 із 25 суддів, які пройшли відповідне навчання.
Однією з передумов ефективного розгляду таких справ Анатолій Пахолюк назвав налагоджену взаємодію суду з державними органами та органами місцевого самоврядування. На його переконання, особливої уваги потребують питання залучення кваліфікованих психологів і забезпечення участі присяжних у справах, де це передбачено законодавством.
Водночас він акцентував на необхідності підготовки не лише суддів, а й працівників апарату суду, які першими контактують із дитиною під час перебування в суді.
Серед важливих аспектів розвитку спеціалізації голова суду назвав забезпечення дружнього до дитини судового простору. Створення спеціально обладнаних приміщень і залів судових засідань позитивно впливає на емоційний стан дітей та полегшує їхню участь у судовому процесі.
Також ішлося про необхідність удосконалення процесуального законодавства щодо заслуховування думки дитини в режимі відеоконференції. Крім того, доповідач висловив низку пропозицій стосовно участі присяжних у справах окремого провадження.
Про досвід участі в пілотному проєкті також розповів заступник голови Хаджибейського районного суду м. Одеси Максим Мурзенко. Він наголосив, що спеціалізація суддів у справах дітей сприяє якіснішому захисту найкращих інтересів дитини та підвищує довіру до правосуддя.
Максим Мурзенко зауважив, що участь у проєкті дала змогу суддям поглибити знання щодо розгляду справ за участю дітей, налагодити ефективнішу взаємодію з органами опіки та піклування, службами у справах дітей і психологами. За його словами, отримані під час навчання знання поширюються серед інших суддів і сприяють підвищенню якості розгляду таких справ.
Максим Мурзенко відзначив позитивний досвід облаштування спеціального приміщення для роботи з дітьми, яке допомагає створити безпечну й комфортну атмосферу під час судових процедур.
Суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Максим Ходаківський зосередив увагу на освітній складовій пілотного проєкту. Він наголосив, що спеціалізація суддів у справах дітей відповідає міжнародним підходам до забезпечення правосуддя, дружнього до дитини, і потребує належної підготовки всіх фахівців, залучених до роботи з дітьми.
Максим Ходаківський детально зупинився на реалізації пілотного проєкту із запровадження спеціалізації суддів у справах дітей та розробленні комплексної навчальної програми, створеної за участю Національної школи суддів України, Верховного Суду, ЮНІСЕФ та Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх.
Він пояснив, що програма охоплює міжнародні стандарти захисту прав дитини, особливості розгляду сімейних спорів, роль психологів і соціальних служб, а також актуальну судову практику. До навчання вже долучилися судді, працівники служб у справах дітей та психологи.
Окреслюючи подальші перспективи розвитку програми, суддя зазначив, що її планують розвивати з урахуванням кращих європейських практик, зокрема напрацювань міжнародної ініціативи «Голос дитини», спрямованої на забезпечення права дитини бути почутою під час судових процедур.
Під час обговорення перспектив розвитку спеціалізації на рівні апеляційної інстанції виступив голова Одеського апеляційного суду Ігор Артеменко. На його думку, запровадження спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей на рівні апеляційних судів є важливим кроком для забезпечення належного захисту прав дитини, адже судові рішення безпосередньо впливають на її долю та майбутнє.
Говорячи про принципи правосуддя, дружнього до дитини, Ігор Артеменко наголосив на необхідності створення безпечного й комфортного середовища для дітей, які беруть участь у судових процесах. Він повідомив, що в Одеському апеляційному суді вже облаштовано спеціальний дитячий простір.
Ігор Артеменко підтвердив готовність Одеського апеляційного суду долучитися до реалізації пілотного проєкту зі спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей і сприяти поширенню відповідних практик у регіоні.
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Олена Бальжик виступила на тему «Взаємодія суддів зі службами у справах дітей та іншими фахівцями системи захисту прав дитини як важливий елемент спеціалізації».
Вона зазначила, що сучасне правосуддя у справах дітей давно вийшло за межі суто юридичного вирішення спору. Суддя знає право, але не знає, як живе конкретна дитина, як батьки про неї турбуються, що вона відчуває. Відповіді на ці запитання може дати лише міжвідомча взаємодія. Міжнародні стандарти одностайно орієнтують на те, що жоден фахівець не здатний самостійно повною мірою оцінити інтереси дитини.
Українське законодавство формально враховує цей підхід. Стаття 19 СК України передбачає обов'язкову участь органу опіки в сімейних спорах, ЦПК України – участь представників служб у справах дітей та психологів під час допиту малолітніх. ВС неодноразово наголошував на необхідності залучення психологів для з'ясування думки дитини.
Окремо доповідачка зупинилася на праві дитини бути почутою. Вона послалася на рішення ЄСПЛ від 9 вересня 2025 року у справі «M.P. та інші проти Греції», де Суд зазначив, що забезпечення цього права не може залежати від процесуальної активності сторін, натомість суд зобов'язаний діяти проактивно.
Начальник Служби у справах дітей Харківської обласної військової адміністрації Ольга Шевченко виступила з доповіддю «Роль служби у справах дітей під час розгляду цивільних справ, що стосуються права дитини на сім’ю».
За її словами, розгляд таких справ іноді затримується, а для дитини це роки невизначеності, роки без стабільності та без розуміння, де вона житиме і хто її родина.
Доповідачка навела кілька причин таких затримок. По-перше, відсутні законодавчо встановлені стандарти підготовки висновків органів опіки. Як наслідок маємо формальний підхід і документи низької якості. По-друге, суди нерідко надсилають запити до органів опіки, на території яких дитина ніколи не проживала, і такий орган просто не може надати змістовного висновку. По-третє, залишається нерозв'язаним питання про те, який саме орган опіки є належним учасником процесу. По-четверте, штат служб у справах дітей майже не містить юристів, кваліфікаційних вимог до працівників досі не встановлено, що безпосередньо впливає на якість підготовлених матеріалів.
На переконання Ольги Шевченко, необхідно законодавчо закріпити: чіткі правила визначення належного органу опіки в кожній категорії справ; єдині стандарти й реквізити висновків, що подаються до суду; систему обов'язкового навчання і підвищення кваліфікації працівників служб. Водночас доповідачка наголосила, що головним критерієм ефективності будь-яких змін має бути не відомча звітність, а реальний захист права кожної дитини на сім'ю, стабільність і своєчасне вирішення її долі.
Адвокатка, медіаторка, залучена експертка Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх та ГО «ВГЦ "Волонтер"» Лариса Гретченко розповіла про роль психолога в реалізації права дитини бути заслуханою під час розгляду цивільних справ.
Вона зазначила, що включеність дитини в процес вирішення спору не означає обов'язкової фізичної присутності. Звернула увагу, що в рамках проєкту спеціалізації суддів розроблено методичні рекомендації щодо заслуховування думки дитини.
В основу рекомендацій покладено десять принципів: добровільність (висловити думку є правом, а не обов'язком дитини, будь-який примус неприпустимий); поінформована участь (дитина має розуміти, куди її ведуть і навіщо); зворотний зв'язок (якщо рішення ухвалено всупереч думці дитини, їй слід пояснити, чому так сталося, щоб вона не відчувала провини); відповідність віку і рівню зрілості (мінімальний вік законом не встановлено, малолітній вік сам по собі не є підставою для відмови заслухати дитину); безпечне середовище (зняття мантії, знайомство з залом або опитування в кабінеті, дружні кімнати); дружня форма спілкування; професійна підготовка фахівців; зворотний зв'язок щодо результату (дитина має знати, яке рішення прийнято); недискримінаційний підхід; забезпечення найкращих інтересів дитини.
Лариса Гретченко акцентувала на ролі психолога, який є професійним посередником зі спеціальними знаннями, а не представником дитини і не особою, що приймає рішення. До судового засідання він оцінює готовність дитини та готує її до процесу, під час засідання – допомагає формулювати запитання доступною для дитини мовою та забезпечує їй психоемоційну підтримку. Законодавче закріплення процесуального статусу психолога залишається невирішеним завданням.
Разом із цим доповідачка зазначила, що серед усіх учасників процесу суддя відіграє визначальну роль. Саме він обирає формат заслуховування, забезпечує інформовану участь дитини, створює безпечну атмосферу, вирішує питання залучення психолога, оцінює висловлювання дитини в сукупності з іншими доказами і співвідносить її думку з найкращими інтересами.
Підбиваючи підсумки заходу, Павло Пархоменко подякував усім, хто долучився до реалізації проєкту, зокрема судам, які приєднуються до процесу спеціалізації, бачать у цьому перспективу і мають наснагу рухатися вперед. Окремі слова вдячності він адресував представникам регіонів, де тривають активні бойові дії. Їхня присутність тут – це приклад справжньої стійкості й сили духу, які самі по собі є частиною нашої незалежності.
«Усе, про що йшлося сьогодні: захист прав дітей, розбудова спеціалізованого правосуддя, – це не лише фахова дискусія. Діти – наше майбутнє, а судова система, яка їх захищає, – частина тієї держави, яку ми боронимо. Тому ця робота під час війни має особливе значення», – підсумував суддя.
