Заяви про встановлення факту постійного догляду за особою з метою отримання відстрочки від мобілізації не підлягають судовому розгляду, оскільки законодавством передбачено адміністративний порядок підтвердження такого факту шляхом складання відповідного акта спеціальними комісіями при місцевих органах влади. У разі незгоди з рішенням або бездіяльністю уповноваженого органу щодо видачі такого акта особа має право оскаржити їх у порядку адміністративного судочинства.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики.
У справі, що переглядалася, заявник звернувся до суду із заявою, у якій просив встановити факт того, що він здійснює постійний сторонній догляд за своїм батьком, який є особою з інвалідністю II групи і, згідно з висновком ЛКК, потребує такого догляду безстроково. Встановлення цього факту було необхідне заявнику, зокрема, для отримання права на відстрочку від призову на військову службу.
Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду, провадження у справі закрито з посиланням на те, що встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка його потребує, віднесено до повноважень відповідних адміністративних органів і не підлягає судовому розгляду в порядку окремого провадження.
У справі, яка переглядалася, об’єднаній палаті з метою забезпечення єдності судової практики належало вирішити правове питання, що стосується юрисдикційності (належності до сфери судового розгляду) заяв про встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка його потребує за станом здоров’я. У зв’язку з цим ОП КЦС ВС зазначила таке.
Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
З приводу останнього речення Конституційний Суд України зазначив, що передбачене визначення в законі інших випадків підвідомчості справ судам спрямоване на підвищення ефективності реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина (див.: Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроєкту про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 20 січня 2016 року № 1-в/2016).
У ч. 1 ст. 315 ЦПК України наведено перелік справ, які суд розглядає як справи про встановлення юридичного факту.
Щодо інших юридичних фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, то їх може бути встановлено в судовому порядку, за умов, передбачених ч. 2 ст. 315 ЦПК України, а саме якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Коло таких інших фактів обмежено тими, що пов’язані з реалізацією особистих і майнових прав фізичної особи. Отже, до предмета судової діяльності в цьому аспекті не належить встановлення юридичних фактів, завдяки яким фізичні особи реалізують свої публічні права.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: а) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з’ясувати мету його встановлення; б) встановлення факту не пов’язується з подальшим вирішенням спору про право; в) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; г) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
ОП КЦС ВС звернула увагу на те, що порядок вирішення питання оформлення постійного догляду за особами, які потребують постійного стороннього догляду, з метою надання соціальної послуги, визначається Законом України «Про соціальні послуги» та підзаконними нормативно-правовими актами, виданими на виконання цього Закону.
Для підтвердження факту здійснення догляду особа має бути включена до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг. Виконавчі органи місцевих рад підтверджують цей статус шляхом видачі відповідної довідки.
Для реалізації права на відстрочку від призову законодавець також унормував позасудовий порядок. Відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (Порядок), при місцевих органах виконавчої влади створюються спеціальні комісії, які складають акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.
ОП КЦС ВС підкреслила, що встановлення таких обставин має допоміжне значення для прийняття адміністративного рішення, а тому не може бути самостійною метою судового розгляду в цивільному процесі. У разі незгоди з рішенням чи бездіяльністю компетентного органу особа має право оскаржити такі дії до адміністративного суду.
Підсумовуючи викладене, ОП КЦС виснувала, що для реалізації права на відстрочку від мобілізації (на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») встановлено позасудову процедуру підтвердження постійного догляду. Така процедура визначена в п. 61 Порядку і має на меті документальне засвідчення факту догляду уповноваженими органами, а не судом.
Постанова ОП КЦС ВС від 6 квітня 2026 року у справі № 214/3475/24 (провадження № 61-15969сво25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/135994394.
