Рівненський апеляційний суд переглянув апеляційну скаргу захисника обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України (самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану), подану на ухвалу слідчого судді місцевого суду, якою задоволено клопотання прокурора Рівненської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону та продовжено його довірителеві запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 травня 2026 року.
Захисник вказав, що обвинувачений не є суб’єктом інкримінованого йому діяння, оскільки він із жовтня 2004 року є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об’єднання Свідків Єгови в Україні, тому його релігійні переконання не дозволяють проходити військову службі, відтак він не підлягає призову на військову службу за призовом по мобілізації та бажає скористатися правом на заміну виконання військового обов’язку альтернативною (невійськовою) службою, яке гарантовано ч. 4 ст. 35 Конституції України.
Просив скасувати оскаржену ухвалу слідчого судді суду першої інстанції й постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити. В разі залишення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою — просив суд змінити ухвалу суду першої інстанції та визначити заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У разі внесення застави покласти на обвинуваченого процесуальні обов’язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; утримуватись від спілкування зі свідками; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти)для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.
Позицію захисника зі Слідчого ізолятора за допомогою відеоконференцзв’язку підтримав обвинувачений.
Заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника прокурор і вказав, що попри наказ про мобілізацію та призначення на посаду, військовозобов’язаний рік не з’являвся до військової частини й не повідомляв місця проживання. Зважаючи не це, існують ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України. Прокурор додав, що провадження знаходиться на початковій стадії розгляду, а тримання обвинуваченого під вартою забезпечить виконання покладених на нього процесуальних обов’язків.
Твердження підозрюваного та його захисника про те, що він має постійне місце проживання, є мирною людиною, за релігійними переконаннями не може бути призваний на військову службу у зв’язку з тим, що належить до Релігійного об’єднання Свідків Єгови є необґрунтованими, оскільки з постанови Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 28 жовтня 2025 року вбачається, що законодавець чітко відрізняє два види військової служби: строкову військову службу та військову службу за призовом під час мобілізації. Якщо в разі призову на строкову військову службу для сумлінного відмовника доступна можливість замінити таку службу альтернативною відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», то в разі призову під час мобілізації закон не передбачає такої можливості й, відповідно, процедури заміни.
Колегія суддів Рівненського апеляційного суду, ухвалила рішення, взявши до уваги актуальну практику Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі ВС, згідно з якими в умовах широкомасштабної агресії держава має легітимну мету забезпечення оборони та може обмежувати можливість сумлінної відмови від мобілізації. Такі обмеження визнано пропорційними з огляду на загрозу існуванню нації. Перебування держави у правовому режимі воєнного стану є вагомою причиною, щоб вести мову про необхідність виконання військового обов’язку всіма громадянами України, в тому числі й Свідками Єгови.
Суд апеляційної інстанції залишив ухвалу слідчого судді місцевого суду без змін, апеляційну скаргу сторони захисту — без задоволення
Ухвала Рівненського апеляційного суду діятиме до 11 травня 2026 року й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
