Нарахування та виплата державним службовцям надбавки за вислугу років у 2024 році має відбуватися з урахуванням вимог п. 12 розд. «Прикінцеві положення» Закону України від 9 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік», тобто на рівні 2 % посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 30 % посадового окладу.
Саме лише зменшення законодавцем розміру надбавки за вислугу років на державній службі не призвело до звуження соціальних гарантій і зменшення загального розміру грошової винагороди, а є складовим елементом послідовного та виваженого підходу держави до поступового підвищення конкурентоспроможності заробітних плат працівників на посадах державної служби.
Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі.
У цій справі позивачка, яка обіймає посаду державного службовця в суді першої інстанції, оскаржила виплату їй з 1 січня 2024 року надбавки за вислугу років на рівні 30 % від посадового окладу замість 50 % від посадового окладу. Позов обґрунтовано тим, що відсотковий розмір надбавки, обчислений з огляду на вимоги п. 12 розд. «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX, суперечить змісту ч. 1 ст. 52 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», який є спеціальним законом, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Касаційний адміністративний суд у складі ВС позов задовольнив частково, вказавши на незастосовність приписів п. 12 розд. «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX з міркувань подолання змістової колізії норм права на користь положень Закону № 889-VIII (про державну службу).
Вирішуючи цей спір, Велика Палата ВС передусім зазначила про відсутність колізії у спірних правовідносинах, а отже й про те, що немає потреби у віднайденні механізму її подолання, оскільки є пряма норма Закону № 3460-ІХ, яка зупинила дію норми Закону № 889-VIII та чітко врегулювала особливості оплати праці певних категорій державних службовців.
Законодавець формує єдину систему законодавства у сфері публічних правовідносин, у якій презюмується конституційність кожного схваленого парламентом закону до моменту спростування цієї презумпції рішенням Конституційного Суду України.
У зв’язку з наведеним Велика Палата ВС звернула увагу, що відповідні приписи абз. 2 п. 12 розд. «Прикінцеві положення» Закону № 3460-IX не визнані неконституційними, та вказала на те, що немає підстав для висновку за ч. 4 ст. 7 КАС України, адже у спірних правовідносинах зменшення законодавцем розміру надбавки за вислугу років на державній службі не призвело до звуження соціальних прав і гарантій державного службовця, зокрема і його права на належний рівень оплати праці.
Таку дію законодавця не можна розглядати відокремлено від інших дій, які здійснені ним одночасно з метою змінити структуру оплати праці державних службовців певної категорії. Отже, Велика Палата ВС визначила, що введені Законом № 3460-IX із січня 2024 року особливості обчислення надбавки за вислугу років є частиною реформи оплати праці державних службовців, обумовленої реалізацією євроінтеграційних вимог щодо вступу України до Європейського Союзу.
До того ж Велика Палата ВС врахувала правові наслідки, які настали для державних службовців у системі правосуддя із запровадженням реформи структури їхньої заробітної плати, зазначивши, що зменшення розміру надбавки за вислугу років на державній службі відбулося одночасно зі зростанням посадового окладу, що спрямоване на підвищення рівня незалежності та фінансової забезпеченості певної категорії державних службовців, покращення статусу державного службовця загалом.
З урахуванням наведеного Велика Палата ВС скасувала рішення Касаційного адміністративного суду у складі ВС та ухвалила нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова ВП ВС від 19 лютого 2026 року у справі № 240/7215/24 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/134688422.
