За версією слідства, гуманітарні транспортні засоби, передані волонтерами військовослужбовцю для потреб військової частини, могли бути незаконно відчужені за грошову винагороду.

Як вбачається з матеріалів справи, органом досудового розслідування наразі проводиться перевірка у кримінальному провадженні, відкритому за ознаками правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, а саме - факту перепродажу військовослужбовцем транспортних засобів, ввезених на територію України як гуманітарна допомога.

У ході розслідування правоохоронцями на підставі ухвали слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми було проведено обшук в одному з гуманітарних автомобілів та в подальшому накладено арешт на знайдені та вилучені з нього грошові кошти, документи щодо гуманітарних автомобілів Volvo XC90 та Mitsubishi Outlander, акти їх передачі як гуманітарної допомоги, ключі від транспортних засобів, а також декілька мобільних телефонів.

З таким рішенням суду першої інстанції частково не погодилась сторона захисту та оскаржила в апеляційному порядку ухвалу слідчого судді місцевого суду в частині накладення арешту на документи транспортних засобів, актів передачі транспортних засобів як гуманітарної допомоги, мобільних телефонів та іншого вилученого майна. На думку адвоката, частину речей було вилучено поза межами дозволу на обшук, а клопотання про накладення арешту подано з порушенням встановлених законом строків. Крім того, сторона захисту вказувала на відсутність підстав для подальшого арешту майна та наголошувала, що власнику майна про підозру не повідомлено.

Переглянувши матеріали кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду відхилила доводи захисту щодо незаконності обшуку та пропуску строків звернення з клопотанням про арешт майна, зазначивши, що вилучене майно може містити відомості, які мають значення для кримінального провадження, а тому відповідає критеріям речових доказів та потребує збереження на час розслідування.

Щодо відсутності підозри особі, у якої було вилучене майно, апеляційний суд наголосив, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК, арешт на майно, що визнане речовим доказом, може бути накладений не тільки у випадку його належності учасникам кримінального провадження, а й на майно, яке належить будь-якій фізичній або юридичній особі. При цьому, згідно з вимогами КПК, не є обов`язковою умовою при накладенні арешту на майно наявність у власника майна обґрунтованої підозри у вчиненні конкретного кримінального правопорушення.