І хоча відповідачка у справі надіслала до місцевого суду заяву, у якій визнала позовні вимоги колишнього чоловіка повністю та не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав, апеляційний суд наголошує, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє матір можливості спілкуватися з дитиною, побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, за умови зміни своєї поведінки.
Суд першої інстанції, відмовляючи позивачеві у задоволенні позову, поданого до колишньої дружини про позбавлення її батьківських прав, попередив відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання неповнолітньої дитини та вказав, що в разі свідомого нехтування батьківськими обов’язками вона може бути позбавлена таких прав.
Позивач не погодився з судовим рішенням, тому оскаржив його до Рівненського апеляційного суду, просив скасувати й ухвалити нове рішення — про задоволення позовних вимог.
Колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, зважаючи на такі обставини справи.
Суду відомо, що після розірвання шлюбу між сторонами дитина залишилася проживати з батьком.
Відповідачка не виконує судовий наказ щодо сплати на користь колишнього чоловіка аліментів на утримання їх дитини.
До матеріалів справи долучені рекомендаційні висновки Комісії з питань захисту прав дитини, як консультативно-дорадчого органу при виконкомі Рівненської міської ради та Органу опіки й піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно її неповнолітньої дитини, яка при розмові з психологом повідомила, що мати відсутня у її житті понад 10 років. Вона не знає де живе та чим займається матір, яка не підтримує її ні морально, ні матеріально.
Учителі та спортивні тренери дитини підтвердили, що її вихованням та розвитком займається батько, який постійно комунікує з педагогічним колективом.
Лікарка-педіатр надала довідку, що з однорічного віку дитини саме батько здійснює з нею візити на огляд.
Звертаючись до суду із позовом про позбавлення батьківських прав, позивач покликався на положення п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України (далі у тексті — СК України), згідно з якою мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він/вона ухиляються від виконання своїх обов’язків з виховання дитини.
Тлумачення положень згаданої вище статті свідчить про те, що ухилення від виконання обов’язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини в діях батьків. Такий правовий висновок неодноразово викладений Верховним Судом у постановах, зокрема від 24 жовтня 2024 року у справі № 199/3287/23, від 20 березня 2024 року у справі № 204/2097/22, від 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 та інших.
Отже, зібраними у справі доказами підтверджується винна поведінка відповідачки стосовно її дитини, яка полягає в свідомому нехтуванні своїми батьківськими обов’язками, а саме: вона не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкується з дитиною; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.
З огляду на те, що позивач довів наявність передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини, поданий ним позов підлягає до задоволення.
Постановляючи таке рішення, Рівненський апеляційний суд наголошує, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє матір можливості спілкуватися з дитиною, побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, за умови зміни своєї поведінки.
Постанова Рівненського апеляційного суду від 15 січня 2026 року у справі № 569/902/25 (провадження № 22-ц/4815/183/26).
