Рівненський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу заявниці, подану її представницею на ухвалу місцевого суду, якою відмовлено у відкритті провадження у справі про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні військовослужбовця (рідного брата).
Таке рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю спору про право, що згідно із частиною 4 статті 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі у тексті — ЦПК України) є підставою для відмови у відкритті провадження у цій справі.
Заперечуючи наявність спору про право, апелянтка просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до місцевого суду для продовження розгляду.
Перевіривши матеріли справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2025 року справу № 308/17634/23 (провадження № 61-4575св24) за заявою про встановлення факту перебування на утриманні передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених ч. 4 ст. 403 ЦПК України.
Касаційний суд у зазначеній ухвалі вказав, що вважає за необхідне відступити від наведеного загального висновку щодо застосування відповідних норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23), та зазначив, що: «Ключовим питанням при вирішенні того, чи перебувала особа на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, є те, чи має така особа саме як член його сім’ї право на пенсію у разі втрати годувальника. Після відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги встановлення в окремому провадженні у порядку цивільного судочинства того, що особа була утриманкою загиблого (померлого) військовослужбовця, означатиме встановлення її належності до членів його сім’ї та визнання права такої особи на отримання пенсії у разі втрати годувальника, навіть якщо цю пенсію їй держава не призначила. Проте загальний суд за правилами цивільного судочинства ні в окремому, ні у позовному провадженні не має таких повноважень.
Більше того, встановлення за правилами цивільного судочинства факту перебування особи як члена сім’ї загиблого (померлого) військовослужбовця на його утриманні може суперечити витягу з особової справи (послужного списку) цього військовослужбовця й облікової картки про склад його сім’ї, в яких він цю особу членом своєї сім’ї не вказував.
Розгляд справи в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства неможливий за наявності спору про право, зокрема й право на призначення й отримання одноразової грошової допомоги особою, яка стверджує, що перебувала на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, та пенсії у разі втрати годувальника для неї».
Також у згаданій ухвалі ВС зазначається, що «Можливість встановлення певного юридичного факту у цивільному судочинстві передбачена для іншої мети, ніж вирішення спору, зокрема й адміністративного спору щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, крім випадків, передбачених законом. Такий винятковий випадок передбачений статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону № 3515-ІХ від 09 грудня 2023 року лише щодо факту проживання однією сім’єю жінки (чоловіка) із загиблим (померлим) військовослужбовцем, які не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.
Спір на право на одноразову грошову допомогу (її призначення та виплату) чи про право на отримання пенсії у разі втрати годувальника належить до юрисдикції адміністративного суду. Встановлення відповідного факту є необхідним та можливим під час розгляду справи в суді адміністративної юрисдикції у зв’язку з оскарженням рішення (дій/бездіяльності) суб’єкта владних повноважень про відмову у здійсненні такої виплати. У такому випадку факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця є підставою адміністративного позову, а не його предметом. Цей юридично значимий факт як одна з фактичних підстав позову належить до предмета доказування та підлягає встановленню під час вирішення публічно-правового спору в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, не можна розглядати у цивільному судочинстві заяви про встановлення фактів з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги за загиблого (померлого) військовослужбовця після відмови у її призначенні органом військового управління або за встановлення спору про право з державою в особі такого органу, крім випадків, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Разом з тим, не виключається вирішення питання про встановлення таких фактів у цивільному судочинстві в порядку позовного провадження за відсутності спору з органом військового управління, але за наявності інших заінтересованих осіб, які претендують на отримання одноразової грошової допомоги, та спору між ними щодо права на призначення й отримання цієї допомоги».
Правовідносини, з приводу яких виник спір у цій частині, є подібним до правовідносин, які є предметом розгляду у справі № 308/17634/23.
Зважаючи на пункт 10 частини першої статті 253 ЦПК України, яким передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об’єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, Рівненський апеляційний суд зупинив провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Ухвала про зупинення провадження Рівненського апеляційного суду у справі № 569/9752/25 (провадження № 22-ц/4815/1001/25).
