Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи, яка просила визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови в наданні їй дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером, а також зобов’язати ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву і прийняти рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ГУ Держгеокадастру було надано позивачці дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га. Позивачка уклала договір на розроблення проєкту землеустрою з ФОП, який має кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника. Вказана землевпорядна документація була розроблена та пройшла державну експертизу у відповідача. Згодом позивачка звернулася до Державного кадастрового реєстратора із заявою та документацією із землеустрою для проведення державної реєстрації земельної ділянки, на що отримала відмову. У рішенні про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру зазначалося, що запитувана земельна ділянка накладається на ділянку, якій уже присвоєно кадастровий номер. Зважаючи на цю обставину, позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення. ГУ Держгеокадастру відмовило їй у задоволенні заяви. Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивачка оскаржила його до суду.
Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив. Верховний Суд, переглядаючи спір за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру, залишив її без задоволення, а оскаржувані рішення – без змін.
Статтею 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об’єднання раніше сформованих земельних ділянок. Відповідно до ч. 5 ст.79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6–7 цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об’єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (частини 6, 7 ст. 79-1 ЗК України).
Верховний Суд дійшов висновку, що поділ та об’єднання земельних ділянок за своєю суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об’єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому ЗК України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, земельна ділянка, на яку претендує позивачка, має бути виділена з уже сформованої земельної ділянки з присвоєнням іншого кадастрового номера. Таке звернення позивачки ґрунтується на вимогах закону й спрямоване на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність, у спосіб, передбачений законодавством.
Постанова Верховного Суду від 7 квітня 2021 року у справі № 0640/4182/18 (адміністративне провадження № К/9901/23034/19).
