Повномасштабне вторгнення рф до України та запровадження воєнного стану поставили безпрецедентні виклики перед правовою системою. В умовах повномасштабної війни значно зросла кількість справ, пов’язаних із встановленням фактів, що мають юридичне значення. Верховний Суд, усвідомлюючи важливість соціального захисту громадян під час війни, формує єдину судову практику, яка дає можливість ефективно розглядати спори відповідної категорії з урахуванням специфіки воєнного часу.
На цьому наголосив суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Ігор Гулейков під час VII Всеукраїнського круглого столу «Застосування законодавства під час дії воєнного стану в Україні: актуальні виклики та шляхи їх подолання».
Як пояснив спікер, за період з 2022 року до першого півріччя 2024 років суди найчастіше розглядали справи про встановлення таких фактів, що мають юридичне значення, як:
- факт, що заявник є членом сім’ї загиблого військовослужбовця, який встановлюється з метою отримання грошової компенсації;
- факт народження особи на території, на якій ведуться активні бойові дії, або на тимчасово окупованій території;
- факт смерті особи / військовослужбовця на території, на якій ведуться активні бойові дії, або на тимчасово окупованій території;
- факт родинних відносин з померлим військовослужбовцем, який встановлюється з метою захисту цивільних прав та отримання соціальних виплат і допомоги, тощо.
Суддя зупинився на двох справах щодо встановлення факту смерті військовослужбовця, а також оголошення особи померлою, які були на розгляді Верховного Суду.
Перша з них (постанова КЦС ВС від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22) стосувалася встановлення факту смерті фізичної особи. За обставинами справи чоловік заявниці загинув під час бойових дій, у зв’язку із чим їй видали акт про настання смерті. Заявниця звернулася до суду з позовом про встановлення факту смерті її чоловіка, посилаючись на п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України (встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті).
Верховний Суд дійшов висновку, що встановлення факту смерті фізичної особи на підставі п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів установить обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи в точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної влади факту смерті. За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв’язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (ч. 2 ст. 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України).
Тобто основним критерієм розмежування цивільних справ про оголошення військовослужбовця померлим і про встановлення факту його смерті є доведеність обставин смерті. Оголошення особи померлою засноване на презумпції її можливої смерті і відсутності будь-яких доказів щодо цього. Натомість встановлення факту смерті базується на незаперечних доказах смерті особи.
Також Ігор Гулейков розповів, що 10 липня 2024 року КЦС ВС передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 755/11021/22 для вирішення виключної правової проблеми щодо визначення початку відліку шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою. У цій справі заявниця звернулася до суду із заявою, у якій просила суд оголосити померлим її сина, який загинув під час завдання рф ракетного удару по м. Києву.
Велика Палата ВС у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зазначила, що в ч. 2 ст. 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Цей припис не можна тлумачити як такий, який можливо застосувати щодо оголошення особи померлою лише після скасування воєнного стану на всій території України. Також не можна обчислювати шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною.
Тож шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує запобіжну функцію, спрямовану на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не може вийти на зв’язок. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, адже в умовах війни є багато факторів, які заважають встановити фактичне місце перебування людини.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку в разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв’язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо такі докази, як відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дають змогу з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.
Презентація Ігоря Гулейкова – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Gulejkov_ogolowenna_osobu_pomerloy.pdf.
Співорганізатори заходу – Комітет адвокатської практики та підвищення кваліфікації Ради адвокатів Запорізької області, Рада адвокатів та Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Запорізької області, Класичний приватний університет.
