Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мати неповнолітніх дітей звернулась до суду з позовом до свого чоловіка, батька дитини про стягнення аліментів, просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) на утримання двох неповнолітніх дітей, посилаючись на те, що відповідач добровільно матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, не несе інших витрат на лікування, оздоровлення та розвиток здібностей спільних дітей, які знаходяться на її утриманні. Позивачка зазначала, що їй не відомо про те, де саме працює відповідач, проте він працездатний, його стан здоров’я дозволяє йому працювати, інших утриманців він немає, а тому він може сплачувати аліменти.
Судом першої інстанції позов було задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно до їх повноліття, починаючи з дня подання заяви до суду, а саме 04.11.2024 року. Аліменти в розмірі суми платежу за один місяць підлягають негайному стягненню. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначає, що між ним та позивачкою не було спірних питань про сплату аліментів на утримання дітей, була домовленість, однак незважаючи на це позивачка про таку домовленість у позові не вказала. Викладені обставини у позові не відповідають дійсності, оскільки позивачка свідомо вводить суд в оману відносно того, що не знає де він працює, хоча знає що він перебуває у ЗСУ з серпня 2023 року та виконуючи бойові завдання дійсно не мав можливості спілкуватися з дітьми. За викладеного не визнає позовні вимоги, вважає, що у позивачки немає підстав на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів, оскільки між ними відсутній спір про утримання дітей.
Колегія суддів Херсонського апеляційного суду звернула увагу, що положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Законодавець у статті 182 Сімейного кодексу України навів орієнтований перелік обставин, які мають бути враховані судом при визначенні розміру аліментів. Поряд з цим, у нормі цієї статті, міститься застереження про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
У цій справі колегія суддів дійшла висновку, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив із обов’язку батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей та з урахуванням положень статті 182 Сімейного кодексу України, наряду із правом дітей на достатній рівень життя, дійшов обґрунтованого висновку про те, що належним розміром аліментів на утримання двох дітей є стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача.
Доводи апеляційної скарги про відсутність спору між сторонами щодо утримання спільних дітей, апеляційний суд відхилив та звернув увагу апелянта на те, що заперечуючи проти позову в частині стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітніх дітей з підстав того, що він надає їм матеріальну допомогу за домовленістю з позивачкою мав би надати суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх тверджень, однак всупереч вимогам ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України цього не зробив.
Справа №650/5466/24
