В умовах повномасштабної війни питання повернення дітей з-за кордону постало ще більш гостро.
Під час дії воєнного стану діти до 16 років можуть виїжджати за кордон з одним із батьків без згоди іншого. Деякі батьки ухвалюють це рішення спільно, але бувають випадки, коли один з них вивозить дитину самовільно або не повертає її після узгодженого терміну. Що робити в таких ситуаціях?
На що спрямована дія Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей?
Сьогодні багатостороннім міжнародним договором, спрямованим на захист дитини від незаконного переміщення чи утримання, є Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, яка була укладена в рамках Гаазької конференції з міжнародного приватного права ще у 1980 році.
Зазначена Конвенція є найпоширенішим міжнародним інструментом у цій сфері адже її учасницями є більше ніж 80 держав світу, які співпрацюють у її рамках і використовують її ефективний механізм. Перелік держав-учасниць – за посиланням:
https://www.hcch.net/en/instruments/conventions/status-table/?cid=24.
Гаазька Конвенція створює просту і ефективну процедуру для забезпечення повернення дітей, протиправно вивезених або утримуваних на території іноземної держави, до держави їх постійного місця проживання.
Відтак, Конвенція спрямована на захист дітей від незаконного переміщення чи утримування та забезпечення їхнього повернення до держави постійного проживання. Вона встановлює єдиний підхід до міжнародного повернення дітей, якщо справа не стосується викрадення (третіми особами) чи торгівлі ними.
Як відбувається мирне врегулювання спорів?
Мирне врегулювання спорів особливо важливе у справах щодо дітей з міжнародних шлюбів, оскільки батьки часто мають різне культурне походження та погляди на виховання. Гнучкість такого підходу дозволяє врахувати ці особливості та забезпечити найкращі інтереси дитини.
У державах-учасницях медіація проводиться до або на початковій стадії судового розгляду. Суддя може запросити сторони та медіатора на попереднє засідання, де пояснюються переваги медіації. У разі згоди сторін встановлюється строк для процедури, а на наступне засідання має бути подано проект мирової угоди. Якщо згоди не досягнуто, суд продовжує розгляд справи. Враховуючи шеститижневий строк ухвалення рішення (ст. 11 Конвенції), суддя контролює дотримання процесуальних строків.
Отже, медіація у справах про міжнародне викрадення дітей є дієвим та швидким позасудовим способом вирішення спорів, який дозволяє сторонам конфлікту, за посередництвом кваліфікованого спеціаліста – медіатора, вирішити власний спір, не вдаючись до тривалих та вартісних судових процедур.
Автор: начальник Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ірина Свистун
