Органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити фінансування та виконання заходів, передбачених місцевими програмами з поводження з побутовими відходами, затвердженими рішеннями відповідних рад. Невиконання таких програм є протиправною бездіяльністю такої ради, що створює потенційні загрози екологічній безпеці та може бути підставою для звернення до суду з вимогою визнати таку бездіяльність протиправною і зобов'язати вчинити необхідні дії.
Закінчення строку дії програми не звільняє від необхідності виконання передбачених нею заходів, спрямованих на усунення загроз екологічній безпеці.
Такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі за позовом прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції до міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо виконання Міської цільової програми поводження з побутовими відходами та зобов’язання вчинити дії.
Прокурор обґрунтовував бездіяльність відповідача тим, що він не вживав заходів щодо реалізації Міської цільової програми поводження з побутовими відходами на 2020–2022 роки, а кошти на впровадження таких заходів, як будівництво лінії сортування твердих побутових відходів (ТПВ) на існуючому полігоні ТПВ, розроблення проєкту рекультивації кожної черги існуючого полігону побутових відходів та розроблення проєкту будівництва нового полігону ТПВ, не виділялися.
КАС ВС рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову залишив без змін і вказав, що метою Міської цільової програми поводження з побутовими відходами на 2020–2022 роки було створення умов, що сприятимуть забезпеченню повного збирання, сортування, перевезення, утилізації, знешкодження та захоронення побутових відходів і обмеження їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та здоров’я людей, зменшення негативного впливу полігону по захороненню ТПВ на навколишнє природне середовище.
Вказана Програма затверджена рішенням міськради, а відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.
Отже, обов’язок щодо реалізації державної політики у сфері поводження з відходами покладено на місцеві ради та їх виконавчі органи, які в період дії Програми повинні були вжити всіх необхідних заходів для реалізації будівництва лінії сортування твердих побутових відходів на існуючому полігоні ТПВ, розроблення проєкту рекультивації кожної черги існуючого полігону побутових відходів та розроблення проєкту будівництва нового полігону ТПВ. Проте під час дії вказаної Програми визначені заходи не проводилися.
Крім того, відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» саме місцеві ради зобов’язані забезпечити фінансування заходів Програми, а тому відсутність таких видатків якраз і є доказом протиправної бездіяльності відповідача в частині, що стосується забезпечення виконання заходів Програми щодо існуючого полігону ТПВ.
З приводу аргументів відповідача і висновків суду першої інстанції про те, що Міська цільова програма поводження з побутовими відходами на 2020–2022 роки закінчилась і тому зобов’язати її виконати неможливо, КАС ВС погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що сам факт невиконання відповідачем заходів Програми до завершення 2022 року не виключає необхідність виконання таких заходів та не усуває наявність потенційних загроз екологічній безпеці, які пов’язані з функціонуванням вказаного полігону ТПВ.
Постанова Верховного Суду від 8 січня 2025 року у справі № 400/10642/23 (провадження № К/990/38691/24) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/124288274.
Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
