До вашої уваги – черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за листопад 2024 року: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/Oglyad_KCS_11_2024.pdf.
В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:
– у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, наголошено, що належним способом захисту прав позичальників при проведенні реструктуризації їх зобов’язань за договором про споживчий кредит, передбаченої Законом України від 13 квітня 2021 року № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», є пред’явлення вимоги про зобов’язання кредитора провести реструктуризацію кредитної заборгованості. При цьому заявлення окремої вимоги про визнання відмови кредитора незаконною, неправомірною тощо не вимагається. Оскарження самої лише відмови кредитора у проведенні реструктуризації боргу без одночасного пред’явлення вимоги до суду про зобов’язання кредитора провести таку реструктуризацію не приведе до відновлення порушеного права боржника;
– у спорах, що виникають із трудових правовідносин, констатовано, що рішення позивачки як працівниці підприємства перебувати поза межами України в більш безпечному місці є безумовним її правом, але не є поважною причиною прогулу, оскільки немає обставин індивідуального впливу воєнного стану на факт відсутності позивачки на роботі та законність її звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України;
– у спорах, що виникають із житлових питань, вказано, що систематичне порушення відповідачем правил спільного проживання, що робить неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі чи в одному будинку, є достатньою підставою для його виселення без надання іншого житлового приміщення;
– у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, зауважено, що опікун не вправі порушувати питання перед державними органами про зміну імені малолітньої дитини. Малолітня особа має залишатися зі своїм ім’ям незалежно від призначення їй опікуна;
– у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, зазначено, що якщо особа добровільно відмовилася від видачі свідоцтва про право на частку в праві спільної сумісної власності, а пізніше змінила своє рішення і звертається із заявою про видачу такого свідоцтва та про оспорення свідоцтва про право на спадщину, в яке включено таке майно, то така особа пов’язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом;
– у справах окремого провадження звернуто увагу, що встановлення судом факту наявності лікарського свідоцтва про смерть на час ухвалення рішення, на підставі якого можливо здійснити державну реєстрацію смерті, унеможливлює встановлення факту смерті особи в судовому порядку в межах окремого провадження;
– щодо застосування норм процесуального права вказано, що відсутність у рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення суду першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень за умови, що учасник справи (зокрема, котрий ініціював позов, – позивач), який подає апеляційну скаргу, знав про розгляд справи, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених ч. 2 ст. 358 ЦПК України;
– з питань юрисдикції зазначено, що не є підставою для скасування рішень при апеляційному / касаційному перегляді з передачею справи до господарського суду відкриття провадження у справі про банкрутство, яке відбулося після ухвалення судового рішення судом першої інстанції, за винятком якщо судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
