Заборона експлуатації залізничних вантажних вагонів у навантаженому стані після закінчення граничного строку їх експлуатації поширюється і на випадки, коли строки служби цих вагонів згідно з технічними рішеннями були продовжені на строк, який перевищує граничний, позаяк не може бути продовжений строк, який вичерпався в силу, зокрема, об’єктивних технічних (технологічний) процесів.
Такого висновку дійшла судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (судова палата).
У справі, що була передана на розгляд судової палати, станом на момент прийняття відповідних технічних рішень щодо вагонів позивача в національному законодавстві не було нормативно-правового акта парламенту чи уряду, який би чітко й однозначно врегульовував процедуру оцінки зношеності залізничних вантажних вагонів.
Однак затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2021 року № 647 Порядок ввів нове поняття «граничний строк експлуатації вантажного вагона», яке означає строк, який складається із строку експлуатації вантажного вагона та строку продовження експлуатації вантажного вагона, після перебігу якого його експлуатація у навантаженому стані припиняється.
На виконання цього Порядку Українська залізниця внесла до Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів інформацію про граничні строки експлуатації вагонів та не дозволила навантажувати вагони, граничний строк експлуатації яких вже сплив.
Це стосувалося й частини вагонів, належних позивачеві, який розцінив такі дії як неправомірні, наполягаючи на тому, що введена заборона експлуатації вантажних вагонів у навантаженому стані поза межами граничного строку не поширюється на вагони, щодо яких наявні раніше видані технічні рішення про продовження строку їх служби.
Натомість судова палата дійшла висновку, що приписи Порядку, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 30 листопада 2021 року № 647, щодо заборони експлуатації залізничних вантажних вагонів у навантаженому стані після перебігу граничного строку експлуатації таких вагонів поширюються й на ті вагони, строки служби яких згідно з технічними рішеннями були продовжені на строк, який перевищує граничний, позаяк не може бути продовжений строк, який вичерпався в силу, зокрема, об’єктивних технічних (технологічний) процесів. У протилежному випадку продовження використання вагонів у навантаженому стані після перебігу граничного строку експлуатації на залізничних коліях загального призначення за рішенням суду буде втручанням у державне регулювання залізничної галузі України, в тому числі з питань безпеки руху.
При цьому запроваджене державою правове регулювання граничного строку експлуатації вагонів не містить суперечностей між приписами ст. 58 Конституції України та рішеннями Конституційного Суду України, в яких тлумачився зміст цієї статті. Тому таке регулювання застосовується і до спірних правовідносин, що виникли і тривають між учасниками справи.
Відповідне регулювання, безумовно, вплинуло на майнову сферу багатьох учасників залізничних перевезень, однак, по-перше, приватний економічний інтерес у такій важливій сфері суспільних відносин не може превалювати над необхідністю забезпечення безпеки залізничних перевезень та охорони навколишнього середовища, а по-друге, відновлення такого економічного інтересу повинно вирішуватися в межах правовідносин із державою, наприклад, у рамках інвестиційних, комерційних спорів, а не шляхом заявлення вимог до рівноправного суб’єкта (Української залізниці), який у силу свого монопольного становища, що наділяє його (крім безпосереднього здійснення залізничних перевезень) обов’язками, пов’язаними, зокрема, із веденням та адмініструванням баз даних у спірних правовідносинах, лише виконав чітку вказівку обов’язкового регуляторного акта й альтернативи цьому не мав.
З огляду на такі міркування судова палата задовольнила касаційну скаргу Української залізниці, від викладеного в постанові від 7 червня 2023 року у справі № 910/8493/22 протилежного висновку відступила, рішення судів попередніх інстанцій скасувала та прийняла нове, яким у задоволенні позову відмовила повністю.
Постанова КГС ВС від 12 вересня 2024 року у справі № 910/3992/23 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/122569159.
