Минуло 75 років від дня підписання Женевських конвенцій, утім, на жаль, і до цього часу світ не навчився уникати війн. У сучасних реаліях вказані документи, можливо, й мають певні недосконалості, однак, безумовно, залишаються дієвим механізмом, що дає змогу пом’якшити наслідки війни, та наріжним каменем міжнародного гуманітарного права.
Про це зазначив Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко під час конференції «Обмежуючи насильство: 75 років Женевським конвенціям про захист жертв війни», подякувавши Міжнародному Комітету Червоного Хреста і Товариству Червоного Хреста України за організацію цього важливого заходу.
Голова ВС поінформував, що від початку повномасштабної війни в Україні було зареєстровано понад 141 тис. кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів. З них близько 2100 вже розслідувані та передані до суду. 1553 провадження розглянуті судами першої інстанції, 124 провадження переглянуті в апеляційному порядку і 13 – у касаційному. Тож судам уже вдалося напрацювати сталу практику розгляду цієї складної категорії справ. При цьому судді свідомі того, що кожне рішення має сприйматися всім цивілізованим світом як справедливе й таке, що ґрунтується на нормах міжнародного права та відповідає найвищим стандартам.
Станіслав Кравченко зауважив, що на розгляд судів надійшло, зокрема, 303 кримінальні провадження за ст. 438 КК України (порушення законів і звичаїв війни). Згадана стаття містить перелік із чотирьох складів злочинів, а також формулювання «інші порушення законів та звичаїв війни», тож обов’язковою умовою кваліфікації того чи іншого діяння як «іншого порушення законів і звичаїв війни» є необхідність ідентифікації порушеного положення міжнародного договору.
Саме тому судді активно працюють над вивченням та імплементацією міжнародного гуманітарного права з тим, щоб задіяти міжнародні механізми для притягнення винних у вчиненні воєнних злочинів до справедливої відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої їхніми злочинними діями.
Голова ВС наголосив, що ратифікація Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду є важливим кроком на шляху до цієї мети, адже Україна отримала доступ до дієвих інструментів міжнародного правосуддя, які допоможуть у розслідуванні відповідних проваджень та встановленні всіх обставин злочинів і справедливому покаранні винних осіб.
Крім того, це дозволяє національним судам діяти в унісон з МКС і формувати позиції, посилаючись на практику Міжнародного кримінального суду, зокрема в питаннях кваліфікації тих чи інших злочинних діянь. До того ж у цьому аспекті Україні не потрібно починати з чистого аркуша – національні суди вже мають досвід застосування практики Європейського суду з прав людини та Суду справедливості Європейського Союзу, а також посилаються у своїх рішеннях на норми Женевських конвенцій. Це дає змогу вирішувати спірні питання й проблеми, що виникають під час розгляду справ.
