Гуртожитки, які є об’єктами права державної та комунальної власності, мають бути передані у власність територіальних громад, за винятком тих, які перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ), та які побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти.
Побудовані за державні кошти гуртожитки, які були відчужені на користь фізичних або юридичних осіб, підлягають витребуванню на користь територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування.
На це вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.
У цій справі спірні гуртожитки були збудовані трестом, який належав до державної форми власності, а фінансування отримував з державних фондів. Пізніше гуртожитки перейшли на баланс житлово-комунального підприємства, загальними зборами якого спірні гуртожитки передано до статутного капіталу двох створених ним товариств. А ці товариства оформили перехід права власності на гуртожитки до відповідача – іншого товариства.
Звертаючись із позовом, прокурор зазначав, що гуртожитки були збудовані за рахунок державних коштів, є державною власністю, яка підлягала передачі органу місцевого самоврядування на підставі Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» і вибула з володіння держави без її волі з порушенням вимог законодавства. Тому прокурор просив витребувати спірне майно з незаконного володіння відповідача на користь територіальної громади в особі міської ради та скасувати рішення про державну реєстрацію прав з одночасним припиненням права приватної власності відповідача на зазначене майно.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено.
Верховний Суд зазначив, що в розумінні положень ст. 4, 5 ЖК України, ч. 3, 4 ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» усі гуртожитки, які є об’єктами права державної та комунальної власності, мають бути передані у власність територіальних громад, за винятком тих, які перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ) та які побудовані або придбані за радянських часів (до 1 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти.
Суди попередніх інстанцій встановили, що спірні гуртожитки були побудовані за державні кошти, є державною власністю та належали Корпорації «Украгропромбуд» на праві повного господарського відання. Зараз цієї Корпорації як суб’єкта управління державною власністю не існує, а документів, які б підтверджували перехід спірних гуртожитків у відання інших державних підприємств, установ, відомств чи міністерств, у матеріалах справи немає, проте спірні гуртожитки не вийшли з державної власності та за своїм статусом залишилися державним житловим фондом.
При цьому законодавством не передбачено залишення, переходу чи набуття права власності на спірні гуртожитки будь-якими суб’єктами, окрім як територіальною громадою в особі міської ради, тобто законодавством України вже обумовлено безальтернативний перехід права власності на спірні гуртожитки саме до позивача.
Житлово-комунальне підприємство незаконно заволоділо спірними гуртожитками, а пізніше загальними зборами засновників житлово-комунального підприємства було створено два товариства, до статутного капіталу яких передано спірні гуртожитки, які згодом передано у власність відповідача. Водночас будь-яких обставин отримання цими особами спірного майна за плату судами встановлено не було.
Фактичне відчуження спірних гуртожитків від житлово-комунального підприємства до створених ним товариств і подальше відчуження останніми спірного майна відповідачу здійснено з порушенням норм законодавства, у тому числі положень п. 3 розд. VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», згідно з якими введено мораторій на відчуження в будь-який спосіб на користь фізичних чи юридичних осіб гуртожитків, які будувалися за державні кошти, до яких, за встановлених у справі обставин, належать і спірні гуртожитки.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши факт незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння відповідачем майном, право на яке належить територіальній громаді в особі органу місцевого самоврядування, дійшли висновку, з яким погодився Верховний Суд, про доведення позивачем у встановленому процесуальним законом порядку обставин, що свідчать про наявність правових підстав для витребування на користь міської територіальної громади в особі міської ради з незаконного володіння відповідача спірних будівель гуртожитків і скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням права приватної власності відповідача на спірне майно.
За результатами касаційного провадження касаційну скаргу залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.
Постанова КГС ВС від 13 березня 2024 року у справі № 911/121/22 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/118164480.
