УДК 159.9                      

Зубовський Дмитро Сергійович, молодший науковий  співробітник науково-методичного відділу (психологічного  вивчення особового складу) Науково-методичного центру кадрової політики Міністерства оборони  України, м. Київ

У тезах відмічається, що останнім часом актуальність феномену психічної травми та явищ, які з нею пов’язані набуває все більшого значення. Чим далі автор заглиблюється в цю тематику, тим більше дивується своїм попереднім стереотипам та упередженням. Вивчення творів давньогрецької міфології та героїчних епосів на думку автора надає можливість дослідити появу перших знань про психічну травму та її прояв в звичайному житті.

Бібліографічний опис: Зубовський Д.C. Феномен психічної травми та явищ, які з нею пов’язані. Судово-психологічна експертиза. Застосування поліграфа та спеціальних знань в юридичній практиці: Електронний журнал / [редкол.: Назаров О. А. (голов. ред.) та ін.]. К., 2018. № 2 (18). Дата публікації: 29.07.2018. URL: https://goo.gl/ZPA5TC (дата звернення: 29.07.2018).

Про автора: Зубовський Дмитро Сергійович, народився 13 січня 1993 року, український психолог, поліграфолог, в 2015 році закінчив Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка з освітнім рівнем магістра по спеціальності “Психологія”, працює на посаді молодшого наукового співробітника науково-методичного відділу (психологічного вивчення особового складу) НМЦ КП Міністерства оборони України. Контактная інформація: електронная пошта - Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її., моб. тел. 0967150766 / Zubovskiy Dmitro Sergiyovich, Junior Researcher of the Scientific-methodical centre of personnel policy of Ministry of Defence of Ukraine. 

Текст тезисів. 

Постановка проблеми. Останнім часом мене все більше цікавить феномен психічної травми та явищ, які з нею пов’язані. Чим далі заглиблююсь в цю тематику, тим більше дивуюся своїм попереднім стереотипам та упередженням. Ось і вирішив поділитися з вами своїми нещодавніми спостереженнями. 

Ще з університетської лави, у мене, як напевно і у більшості колег, сформувалось стійке академічне уявлення про появу перших знань про психічну травму та описів її прояву. В основному вони зводилися до персони З.Фрейда (куди ж без цього дядька) та тих жахів Першої світової війни, які з усіма деталями описав Ремарку своїх книгах. Однак матеріал, який нещодавно потрапив мені до рук, повністю перевернув ці уявлення з ніг на голову. Виявляється, що я омолоджував цю тематику як мінімум на 4.000 років!!!

Результати дослідження. Напевно про давньогрецьку міфологію та героїчні епоси, «колиски західної цивілізації», чули всі! А як на рахунок їх шумеро-аркадських аналогів? Так, відразу мушу погодитися з зауваженнями про екзотичність такої тематики, але визнайте, гортаючи сторінки таких книг, аж ніяк не сподіваєшся натрапити на опис симптоматики, яка тільки останні 30 років отримала більш-менш чітке наукове розуміння ( - я маю на увазі ПТСР). Ось і я, коли починав читати «Епос про Гільгамеша», не очікував зустріти там перший в історії (і, до речі, доволі точний) опис наслідків психологічної травми.

«Епос про Гільгамеша» - це найвидатніший поетичний твір давньосхідної літератури, що створювався протягом півтори тисячі років, починаючи з XVIII—XVII століть до н. е. Твір, був увічнений на глиняних дощечках акадською мовою та увібрав у себе поетичне переосмислення давніх шумерських переказів.
У «Епосі» зображуються ключові епізоди героїчного життя Гільгамеша - славнозвісного воїна та володаря Уруку. Наскільки відомо сьогоднішній археології Гільгамеш (або Більгамеш) був цілком реальною історичною постаттю – жерцем та військовим вождем міста. Однак не зважаючи на свою реальність доволі рано Гільгамеш став зображатися напівбожеством, і навколо його постаті почали формуватися багаточисленні легенди та міфи. В кінцевому результаті ці міфи та легенди стали основою появи першого в історії людства історико-героїчного епосу.

«Епос про Гільгамеша» містить велику кількість різноманітних філософських та героїчних епізодів, однак, для історії вивчення психічної травми найбільше значення має опис реакції Гільгамеша на агонію та затяжний процес помирання його найближчого друга - Енкіду. Ця подія стає для Гільгімеша глибинною індивідуальною трагедією та призводить до «екзистенційного потрясіння» його базових уявлень про скінченність людського життя. Зокрема, для опису горювання героя по своєму другу в епосі наводяться наступні рядки:
Торкнув він серце - воно не б'ється.
Закрив він другу лице, немов нареченій,
Сам, як орел, над ним кружляє,
Мов левиця, чиї левенята в пастці,
Грізно кидається взад і вперед він,
Мов кужіль, роздирає волосся,
Наче скверну, вбрання зриває…

Після втрати близької людини та обумовленого нею психологічного потрясіння Гільгамеша охоплюють переживання глибокого та невтримного відчаю. Він одягає одяг покійного та намагається уникнути спілкування з оточуючими усамітнюючись в пустелі. Однак навіть там його постійно не полишають нав’язливі думки, які знову і знову повертають його до пережитого горя. Він безцільно бродить та розмірковує над смертю Енкіду, відчуваючи непоборну безпорадність та страх своєї власної смерті. В епосі це описується наступним чином:
Енкіду, друг мій, якого так любив я,
З яким ми всі труди ділили,-
Людська доля його спіткала!
Шість днів проминуло, сім ночей проминуло,
Поки черви до носа його проникли.
Смерті я вжахнувся, життя не знайду я:
Думка про героя мене терзає!
Дальнім шляхом біжу в пустелю:
Думка про Енкіду, героя, мене терзає -
Дальнім шляхом блукаю в пустелі!
Як я замовкну, як промовчу я?
Милий мій друг став землею!
Енкіду, милий мій друг, став землею!
Так само, як він - чи я сам не ляжу,
Щоб не піднятись уже ніколи?
А тепер, скорпіоне, тебе зустрів я,-
Смерті лютої хай не побачу!

Висновок. У наведених вище рядках чітко простежуються такі широко відомі наслідки переживання психічної травми, як: почуття відстороненості, почуття скорочення перспективи майбутнього та постійне почуття безпорадності. Ці критерії, у поєднанні зі стійкими та болісними нав’язливими спогадами про трагедію, відображають поточне визначення ПТСР у міжнародних психіатричних класифікаціях.

У тезах відмічається, що останнім часом актуальність феномену психічної травми та явищ, які з нею пов’язані набуває все більшого значення. Чим далі автор заглиблюється в цю тематику, тим більше дивується своїм попереднім людським стереотипам та упередженням. Вивчення творів давньогрецької міфології та героїчних епосів на думку автора надає можливість дослідити повяву перших знань про психічну травму та її прояв в звичайному житті.

Ключові слова: психічна травма, давньогрецька міфологіїя.

В тезисах отмечается, что в последнее время актуальность феномена психической травмы и явлений, которые с ней связаны приобретает все большее значение. Чем дальше автор углубляется в эту тему, тем больше удивляется своим предыдущим человеческим стереотипам и предубеждениям. Изучение произведений древнегреческой мифологии и героических эпосов по мнению автора позволяет исследовать повяву первых знаний о психической травмы и ее проявление в обычной жизни. 

Ключевые слова: психическая травма, древнегреческая мифология.