В період з 8 червня 2024 року по 06 липня 2025 року на виставці під назвою «Судова експертиза в суді» у Національному музеї американської історії Смітсонівського інституту у Вашингтоні, США, було представлено найперший поліграф 1921 року під назвою кардіо-пневмо-психограм Джона А. Ларсона. Представлений на виставці поліграф 1921 року був одним із перших, що використовувалися для перевірки на обман. Він був створений поліцейським і фізіологом Джоном А. Ларсоном. Пристрій Ларсона був розроблений для виявлення фізіологічних реакцій, таких як частота серцевих скорочень, дихання та артеріальний тиск, які вказували б на те, що підозрюваний говорить неправду при його відповідях на питання.

Джон А. Ларсон створив у 1921 році те, що він назвав кардіо-пневмо-психограмом, поєднавши свій досвід поліцейського та доктора фізіології, щоб перевірити теорію, що фізіологічні зміни — артеріальний тиск, частота серцебиття та дихання — можуть довести невинність або виявити брехуна. Його прилад був набором компонентів, здатних вимірювати реакцію організму на поліцейський допит. Цей прилад, який команда реставраторів жартома прозвала «Франкенштейном», поставив перед експертами нашого музею унікальні виклики.

«Протягом багатьох років ми отримували запити від ЗМІ, дослідників та інших музеїв», — сказала Крістен Фредерік-Фрост, керівниця проекту виставки. «Усі хочуть цей експонат. Він розповідає багато історій і змушує нас ставити критичні запитання: що таке наука? Чи можемо ми дійти до істини? Але роки не пощадили цей прилад, і його стан не дозволяв такого доступу. Завдяки роботі реставраторів музею ми тепер можемо сказати «так». Я з нетерпінням чекаю на те, що буде далі».

Поліграф Джона Ларсона 1921 року після реставрації (MG.322715.01)

Щоб зафіксувати фізіологічні реакції обстежуваного, довга стрічка з копченого паперу повільно оберталася між двома обертовими барабанами на поліграфі. Два стилуси, підключені до манжети для вимірювання артеріального тиску та пневматичного нагрудного ременя, зчищали сажу, залишаючи відмітки, що фіксували зміни під час допиту, такі як стрибки артеріального тиску.

Копчений папір створюється шляхом утримання аркуша паперу над полум’ям, що дозволяє сажі накопичуватися на його поверхні. Цей процес робив папір надзвичайно крихким. Реставрація паперу цього об’єкта виявилася цілком новим викликом, як виявила старша реставраторка паперу Джаніс Стагнітто Елліс під час роботи над аркушем копченого паперу, що використовувався для запису даних на поліграфі. Стагнітто Елліс описує його як «попередньо обсмажений», стан, який вже ослабив структуру паперу ще до того, як його почали використовувати для тестування.

Ще більше ускладнювало процес те, що папір було оброблено лаком для збереження сажових позначок, а з часом на поверхню наклали кілька шарів клейкої стрічки, намагаючись її стабілізувати. Стагнітто Елліс довелося ретельно видаляти клей та сім шарів скотчу, нанесених протягом кількох десятиліть, не пошкодивши крихку поверхню з сажею та не пошкодивши папір під час обробки. Для цього знадобилися прецизійні інструменти, терпіння та інноваційні техніки, такі як паяльник з гарячим повітрям для електроніки, щоб нагріти та підняти шари скотчу, а також тверді гелі, щоб обережно видалити клей, зберігаючи крихкий малюнок із сажі під ним.