Член Вищої ради правосуддя Віталій Саліхов під час засідання робочої групи з питань належного фінансування судової влади в Україні, створеної у правовому комітеті Парламенту,порушив проблемні питання щодо виплати суддівської винагороди та зарахування суддівського стажу суддям, які увільнені від виконання обов’язків з відправлення правосуддя у зв’язку із призовом на військову службу.
Питання щодо виплати суддівської винагороди воюючим суддям постало через набрання чинності 19 липня 2022 року Закону України № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким, з-поміж іншого, у частині третій статті 119 Кодексу законів про працю України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада». Таким чином, середній заробіток як соціальна гарантія для працівників на час виконання державних або громадських обов’язків перестав існувати в національному законодавстві.
Віталій Саліхов звернув увагу, що з урахуванням конституційних гарантій незалежності суддів, пріоритетності норм Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів України» над іншими нормами законодавства, мобілізованим суддям суддівська винагорода має виплачуватися у повному обсязі. Такої ж позиції дотримується і Рада суддів України. Проте переважна більшість розпорядників бюджетних коштів органів судової влади припинили виплату суддівської винагороди та передбачених законом доплат до посадового окладу.
Також Віталій Саліхов зазначив, що невиплата суддівської винагороди суддям, які боронять Україну, може призвести до подальшої невизначеності у питаннях обрахунку суддівського стажу при виході судді у відставку, зарахування страхового стажу. Адже відсутність відрахувань до Пенсійного фонду із суддівської винагороди під час перебування суддів на війні може поставити під сумнів наявність саме суддівського стажу у зазначений період часу. Наразі діє Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», однак його норми є загальними і гарантії їх застосування стосовно суддів не є безсумнівними. Доцільно щодо суддів встановити більш чітке визначення.
На переконання Віталія Саліхова, врегулювати ці спірні питання мав би законодавець шляхом внесення змін до профільного Закону України «Про судоустрій і статус суддів», для того щоб не вирішувати відповідні спори в судовому порядку після повернення мобілізованих суддів з фронту.
Член ВРП зауважив, що Вища рада правосуддя погодила перерозподіл бюджетних видатків між судами, Державною судовою адміністрацією України та її територіальними управліннями, оскільки утворилась економія бюджетних асигнувань на суддівську винагороду, отже існує фінансова можливість виплатити суддівську винагороду суддям, які захищають нашу державу на полі бою.
Крім цього, в ході засідання робочої групи порушили питання щодо видатків на створення і початок діяльності служби дисциплінарних інспекторів при ВРП.
Віталій Саліхов зазначив, що фінансування для запуску у поточному році служби дисциплінарних інспекторів у тій моделі, яка була законодавчо передбачена, достатньо. Водночас існують перестороги, що через високі вимоги до дисциплінарних інспекторів та невідповідний рівень оплати їхньої праці, можуть виникнути проблеми із залученням таких спеціалістів. У зв’язку з цим Вищою радою правосуддя надавалися пропозиції щодо внесення законодавчих змін, після чого, відповідно, обсяг фінансування має бути переглянутим. Також член ВРП вказав на потребу у виділенні додаткового приміщення для цієї служби, оскільки наявний дефіцит площ для розміщення цього самостійного структурного підрозділу в нинішній будівлі ВРП.
У засіданні робочої групи взяли участь голови судів, представники Ради суддів України, керівники апаратів та фінансових управлінь судів, Державної судової адміністрації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Міністерства фінансів України тощо.
Під час засідання констатовано, що ситуація з поточним фінансуванням залишається незмінною протягом перших трьох місяців 2023 року: ресурс наявний лише для виплати обов'язкових складових заробітної плати та забезпечення інших поточних видатків.
