У практиці виникає численна кількість ситуацій, коли після смерті особи, в якої немає спадкоємців, з’являються «солом’яні» спадкоємці, які спадкують право власності на нерухомість згідно із судовим рішенням про факт проживання «спадкоємця» із спадкодавцем протягом п'яти років, а потім ця нерухомість продається. З приводу способу захисту в подібних спорах виникла дискусія серед юристів – науковців і практиків. Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді к. ю. н., доцент Василь Крат висловив свою думку з цього питання на тематичному онлайн-заході, який організувала ГО «Цивілістична платформа» в онлайн-режимі 9 березня 2023 року.
У справі № 461/12525/15-ц, яку розглянула Велика Палата ВС (постанова від 14 грудня 2022 року) відповідач оформив право на спадщину на підставі рішення суду про встановлення факту його проживання зі спадкодавцем та продав успадковану квартиру. Після цього відповідне судове рішення було скасоване, і міська рада просила суд, зокрема, визнати спадщину відумерлою та витребувати квартиру в покупця на її користь. ВП ВС не задовольнила такі вимоги, натомість вказала, що, якщо застосовувати аналогію закону (ст. 1280 ЦК України), то територіальна громада має право на отримання грошової компенсації.
Василь Крат зазначив, що досить давно в практиці існує проблема «солом’яних чоловічків» (Strohmann, homme de paille, man of straw), чи «дерев’яної голови» (testa di legno) як «штучних» спадкоємців і, відповідно, того, як здійснювати захист інтересів територіальної громади.
До постанови у справі № 461/12525/15-ц, якщо після спадкування «солом’яним» спадкоємцем відповідне судове рішення скасовувалося, то суд задовольняв позовні вимоги територіальної громади про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна в комунальну власність (див: окремі думки в справах № 200/14300/18, № 644/7992/17). ВП ВС цю практику змінила.
Доповідач зауважив, що ст. 1280 ЦК України (застосована за аналогією закону) передбачає захист права спадкоємця, який прийняв спадщину. Проте, якщо відмовлено в задоволенні вимог про визнання спадщини відумерлою та передання її в комунальну власність, постає питання — що має захистити суд. Аксіоматично, що будь-який спосіб захисту спрямований на захист приватних (цивільних) прав та інтересів. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Василь Крат зазначив, що територіальна громада має публічний обов’язок прийняти відумерлу спадщину, який трансформується в інтерес. І саме конструкцією інтересу оперує ВП ВС у згаданій постанові.
Також він звернув увагу на те, що ч. 1 ст. 22 ЦК України передбачає відшкодування збитків саме за порушення цивільного права, а не інтересу. Але, на думку судді, тут можна говорити про недосконалу редакцію норми. Оскільки у п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що такий спосіб, як відшкодування збитків, може бути застосований для захисту інтересу.
Крім того, Василь Крат акцентував, що в цій справі ВП ВС вчергове підтвердила необхідність дотримання конструкції добросовісного набувача, вказавши, що в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна на користь добросовісного набувача територіальна громада має право на отримання лише грошової компенсації.
Натомість, зауважив він, відшкодовувати завдані порушенням інтересу територіальної громади збитки мають особи, які оформили спадщину на підставі згодом скасованого судового рішення. «Саме "солом’яний" спадкоємець створив ситуацію, внаслідок якої територіальна громада не набула право комунальної власності», – сказав Василь Крат.
Голова ГО «Цивілістична платформа», д. ю. н., професор Інна Спасибо-Фатєєва запитала, чи не варто було суду в цій справі все ж таки спочатку визнати спадщину відумерлою, а вже потім дійти висновку про відшкодування її вартості чи компенсації.
Василь Крат зазначив, що в ситуації, коли успадкована таким чином квартира вже пішла в оборот, визнавати спадщину відумерлою буде неефективним способом захисту. На його думку, про відумерлу спадщину достатньо вказати в мотивувальній частині рішення суду. Якщо ж майно не запущено в оборот, то можна говорити про визнання спадщини відумерлою та передачу нерухомого майна у комунальну власність — тоді територіальна громада набуває право власності.
Д. ю. н., професор Олександр Кухарєв запитав, чи не доцільніше було б у цій ситуації застосувати ст. 1212 ЦК України (витребування майна власником із чужого незаконного володіння).
Василь Крат відповів, що кондикційний позов захищає право, яке було в особи на майно. У територіальної громади такого права не було, натомість у неї був обов'язок прийняти спадщину, який трансформується в інтерес. Тому з урахуванням захисту також інтересів добросовісного набувача, який не повинен двічі сплачувати за майно, доцільним є стягнення коштів саме з особи, яка успадкувала майно за рішенням суду, пізніше скасованим, і продала його. Також суддя додав, що в цій справі ВП ВС не стягнула кошти саме тому, що не було заявлено такої позовної вимоги.
Д. ю. н., професор Юрій Заіка зазначив, що дійшов висновку про неможливість у цій ситуації визнання спадщини відумерлою. «У майна є власник, який на законних підставах зареєстрував право власності, і воно захищається. А тут могло би бути ухвалене судове рішення, що це майно є відумерлим. Тобто повинно йтися лише про захист інтересу, який виник у громади, оскільки вже немає майна. Є лише інтерес, який полягає в тому, що громада втратила це майно і може вимагати грошової компенсації», — сказав він.
Презентація Василя Крата — .
Відео обговорення — https://youtu.be/fKvIqA53VsI.
