У справі про банкрутство ТОВ «Чумацький шлях» Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду, зокрема, відмовив у задоволенні клопотання арбітражного керуючого про затвердження звіту в частині нарахування йому додаткової грошової винагороди.
Ухвалюючи зазначені судові рішення, суди виходили із встановлених обставин порушення арбітражним керуючим вимог КУзПБ при виконанні ним повноважень ліквідатора банкрута, а також із того, що право вимоги на додаткову грошову винагороду виникає в арбітражного керуючого з дня фактичного надходження коштів на рахунок боржника, які спрямовуються на погашення вимог кредиторів. Однак в арбітражного керуючого не виникло права на додаткову грошову винагороду, оскільки на час продажу майна боржника та надходження коштів за його реалізацію повноваження ліквідатора банкрута виконував інший арбітражний керуючий.
КГС ВС оскаржувані судові рішення залишив без змін, сформулювавши такий висновок щодо застосування норми права.
Умови, розмір та момент виникнення в арбітражного керуючого права на отримання ним додаткової грошової винагороди як відповідного заохочення за належно виконану роботу з ефективним її результатом встановлені в ст. 30 КУзПБ.
Цією нормою в імперативній формі врегульовано, що розмір додаткової грошової винагороди встановлюється за фактом виконання арбітражним керуючим певних дій, зокрема за повернення майна боржника, яке перебувало у третіх осіб, та за погашення вимог кредиторів, а право вимоги виникає в арбітражного керуючого з дня фактичного надходження до боржника стягнутого на його користь майна, яке на день відкриття провадження у справі перебувало у третіх осіб, або з дня фактичного надходження коштів на рахунок боржника, які спрямовуються на погашення вимог кредиторів.
У КУзПБ не передбачено повноважень окремого кредитора або комітету кредиторів зменшувати розмір додаткової грошової винагороди ліквідатора, а також відмовляти в її виплаті. Отже, за наявності підстав, а саме з дня фактичного надходження до боржника стягнутого на його користь майна, яке на день відкриття провадження у справі перебувало у третіх осіб, або з дня фактичного надходження коштів на рахунок боржника, ліквідатор має право на нарахування додаткової грошової винагороди та її виплати.
Водночас арбітражний керуючий під час виконання своїх повноважень у відповідній процедурі та стадії провадження, зокрема на стадії ліквідації, може неодноразово змінюватися.
Тож, незважаючи на імперативність норм ч. 3 ст. 30 КУзПБ щодо умов, розміру та підстав виникнення в арбітражного керуючого права на отримання додаткової грошової винагороди, таке заохочення того чи іншого арбітражного керуючого, який виконував повноваження у певній процедурі банкрутства, має здійснюватися із застосуванням судового розсуду, оскільки положення зазначеної статті не виключають можливості того, що право на отримання винагороди, передбаченої ч. 3 ст. 30 КУзПБ, може виникнути і в арбітражного керуючого, під час здійснення повноважень якого настали визначені цією нормою умови (фактичне надходження до боржника стягнутого на його користь майна, яке на день відкриття провадження у справі перебувало у третіх осіб, або фактичне надходження коштів на рахунок боржника, які спрямовуються на погашення вимог кредиторів), і в інших арбітражних керуючих, які виконували відповідні повноваження у справі про банкрутство у періоди як до, так і після настання встановлених цією статтею умов. Відповідне рішення остаточно має ухвалити господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, з урахуванням позиції ключових учасників провадження у справі, передусім зборів / комітету кредиторів і арбітражних керуючих, які стверджують про наявність у них права на отримання додаткової грошової винагороди.
З огляду на встановлені судами обставини, а саме відсторонення ухвалою суду арбітражного керуючого від виконання повноважень ліквідатора банкрута через визнання його дій такими, що не відповідають вимогам КУзПБ, виявлення сектором з процедур банкрутства Кіровоградської області відділу банкрутства Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) порушень арбітражним керуючим положень цього Кодексу, відмову комітету кредиторів банкрута затверджувати арбітражному керуючому у зв’язку з цим виплату додаткової грошової винагороди, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення стосовно виплати арбітражному керуючому додаткової грошової винагороди, передбаченої ч. 3 ст. 30 КУзПБ, ухвалені обґрунтовано, правомірно, із застосуванням судового розсуду.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 31 травня 2022 року у справі № 904/7678/15 можна ознайомитися за посиланням https://reestr.court.gov.ua/Review/104710964.
