Керуючий іноземною процедурою банкрутства АТ «СіДжіЕмЧек а.с.» («CGM Czech a.s.») (далі – товариство) звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою, у якій просив визнати в Україні іноземну процедуру банкрутства та керуючого іноземною процедурою банкрутства товариства, ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів і процедуру розпорядження майном.
Підставою для звернення до суду з відповідною заявою слугували відкрите Крайовим судом міста Градец Кралове (Чеська Республіка) провадження у справі про банкрутство товариства, яке створене та здійснює діяльність за законодавством Чеської Республіки, набуття товариством у 2019 році права власності на майно в Україні й необхідність реалізації на території України належного йому майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва визнано в Україні іноземну процедуру банкрутства товариства та керуючого іноземною процедурою банкрутства товариства, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і процедуру розпорядження майном.
Постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу суду першої інстанції скасовано й постановлено нове рішення, яким провадження у справі закрито.
Як зазначив суд апеляційної інстанції, системний аналіз ч. 3 ст. 97, ч. 2 ст. 99 КУзПБ свідчить, що застосування іноземної процедури банкрутства між Україною і Чеською Республікою можливе виключно за наявності відповідного міжнародного договору. Ураховуючи, що чинний із 18 листопада 2002 року Договір про взаємну правову допомогу між Україною і Чеською Республікою в цивільних справах від 28 травня 2001 року не передбачає застосування процедур іноземного банкрутства, апеляційний суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду оскаржувану постанову апеляційного суду скасував, а справу направив на новий апеляційний розгляд з огляду на таке.
Умови застосування процедур банкрутства, пов’язаних з іноземною процедурою банкрутства, якщо інше не передбачено КУзПБ або міжнародним договором України, згоду на обов’язковість якого надала Верховна Рада України, визначено ст. 97 вказаного Кодексу. Ці процедури здійснюються за принципом взаємності.
Принцип взаємності вважається дотриманим, якщо буде встановлено, що міжнародний договір України, згоду на обов’язковість якого надала Верховна Рада України, передбачає можливість такого співробітництва іноземної держави з Україною.
За змістом положень частин 4, 5 ст. 97 КУзПБ, господарський суд відмовляє в застосуванні міжнародних аспектів банкрутства, якщо їх застосування суперечить публічному порядку, суверенітету та основним принципам законодавства України. Господарський суд має право відмовити в застосуванні положень цього розділу, якщо відповідний іноземний суд відмовився співпрацювати з господарським судом чи арбітражним керуючим України.
10 січня 2002 року Україна ратифікувала Договір про взаємну правову допомогу між Україною і Чеською Республікою в цивільних справах від 28 травня 2001 року, в преамбулі якого зазначено, що, прагнучи вдосконалювати співробітництво в галузі правової допомоги, сторони домовились укласти цей Договір про правову допомогу в цивільних справах. Водночас жодних винятків щодо взаємної правової допомоги у справах про банкрутство ні названий вище міжнародний договір, ні КУзПБ не містять.
З наведеного випливає, що чинний між Україною та Чеською Республікою договір від 28 травня 2001 року визначає взаємну правову допомогу у справах, які виникають із комерційних правовідносин, до яких належать і справи про банкрутство.
Суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які б дали змогу вважати, що визнання в Україні іноземної процедури банкрутства й повноважень керуючого іноземною процедурою банкрутства товариства суперечить публічному порядку, суверенітету та основним принципам законодавства України, а також не виявили фактів відмови відповідного іноземного суду Чеської Республіки у співпраці з господарським судом чи арбітражним керуючим України. Отже, принцип взаємності в цій справі дотриманий.
Тож суд апеляційної інстанції припустився неправильного тлумачення вимог закону, внаслідок чого дійшов помилкових висновків про закриття провадження у справі та не переглянув по суті судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 22 грудня 2021 року у справі № 910/5107/2 можна ознайомитися за посиланням – https://reestr.court.gov.ua/Review/104291599.
