Питанням наявності / відсутності обов’язку сплачувати екологічний податок за викиди в атмосферне повітря метану, а також застосування методик розрахунку величин цих викидів серед загального обсягу виробничо-технологічних втрат надала оцінку судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
ПАТ «Криворіжгаз» оскаржило до суду податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС, яким позивачу нараховано зобов’язання за платежем екологічного податку – надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення на загальну суму понад 2 млн грн.
Позивач посилався, зокрема, на те, що метан є парниковим газом та не належить до забруднюючих речовин, тому його викиди не підлягають оподаткуванню.
Відповідач же виходив із того, що до переліку забруднюючих речовин включені, зокрема, «вуглеводні», до яких входить «метан» – основний складник (96–97,6%) природного газу. Крім цього, оскільки викиди метану як забруднювача здійснюються обладнанням і надавати звітність для кожного окремого джерела недоцільно, то розраховувати екологічний податок необхідно для підприємства в цілому.
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольнивши позов, спиралися на те, що метан є парниковим газом та не належить до забруднюючих речовин, тому відповідно до чинного законодавства такі викиди не нормуються, а також вказали, що виробничо-технологічні втрати природного газу є складовою частиною викидів в атмосферне повітря стаціонарними джерелами під час здійснення основного виду господарської діяльності, однак не існує будь-яких методик, які б дозволяли визначити окремий обсяг саме цих витрат у загальному обсязі природного газу для виробничо-технологічних втрат.
Верховний Суд, переглядаючи спір за касаційною скаргою ОВПП ДФС, скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судова палата зазначила, що суди дійшли помилкового висновку, що викиди метану не підлягають оподаткуванню, оскільки з метою встановлення ставок податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення нормою п. 243.1 ст. 243 ПК установлено перелік окремих забруднюючих речовин, серед яких – «вуглеводні» та «тверді речовини».
Перелік забруднюючих речовин, об’єднаних у зазначених групах, затверджений наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 березня 2002 року № 104 «Про затвердження Переліку речовин, які входять до «твердих речовин» та «вуглеводнів» і за викиди яких справляється збір». До вуглеводнів згідно із цим переліком входить метан. Згідно з додатком ІІ Протоколу про регістри викидів і перенесення забруднювачів від 21 травня 2003 року (ООН; Протокол, Міжнародний документ) метан (CH 4) – забруднююча речовина.
Ураховуючи наведене, судова палата сформувала висновок про те, що ПК України встановлено обов’язок сплачувати екологічний податок за викиди в атмосферне повітря природного газу (метану), який належить до вуглеводнів.
Також судова палата КАС ВС не вбачає перешкод для застосування під час нарахування екологічного податку величин, розрахованих згідно з методиками, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року № 264 «Про затвердження методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами».
Отже, суд першої інстанції під час нового розгляду справи повинен дослідити надані сторонами докази щодо визначення обсягу фактичних викидів метану, який підлягає оподаткуванню екологічним податком, зокрема, надати оцінку розрахункам податкового органу.
Постанова Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 160/8128/18 (адміністративне провадження № К/9901/34074/19).
