Хмельницький апеляційний суд залишив без змін рішення про відмову у задоволенні позову страхової компанії щодо стягнення з водія забезпеченого автомобіля 260 тисяч грн страхового відшкодування в порядку регресу.
Звертаючись до суду, страховик зазначав, що відповідач – водій Dodge Sprinter – на пішохідному переході у м. Хмельницькому наїхав на жінку й залишив місце пригоди. Унаслідок ДТП пішохідка отримала тілесні ушкодження.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП суд закрив у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
На момент ДТП автомобіль був застрахований у страховій компанії. На виконання умов договору страхування компанія виплатила потерпілій 260 тисяч грн страхового відшкодування.
Вважаючи, що відповідач самовільно залишив місце пригоди, страховик просив суд стягнути з нього в порядку регресу виплачене страхове відшкодування. Позов обґрунтовував положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який за таких обставин надає страховику право на регресну вимогу.
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у задоволенні позову відмовив. Страхова компанія оскаржила це рішення до апеляційного суду.
За її клопотанням апеляційний суд витребував і дослідив матеріали справи про адміністративне правопорушення, на які вона посилалася як на докази своїх вимог.
За поясненнями потерпілої, під час переходу дороги вона посперечалася з водієм Dodge Sprinter – він рушив з місця, несильно вдаривши її автомобілем. Пізніше вона відчула погіршення стану здоров’я і звернулася до медиків. Водій факт наїзду заперечив. Досліджений судом відеозапис також не дав можливості встановити, чи був наїзд. Інші докази, зокрема схема місця ДТП, показання свідків або висновок судово-медичного експерта, у матеріалах справи відсутні.
Щодо водія поліцейські склали два протоколи про адміністративне правопорушення: за статтею 124 КУпАП (Порушення ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна) та за статтею 122-4 КУпАП (Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди).
Провадження за ст. 124 КУпАП суд закрив у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, а рішення щодо правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, – не ухвалив.
На думку апеляційного суду, ця постанова не підтверджує вини водія у самовільному залишенні місця ДТП.
Також колегія суддів звернула увагу, що страховик не довів причинного зв'язку між ДТП та всіма витратами на лікування потерпілої, які були відшкодовані. Зокрема, не надано належних доказів того, що лікування жінки через три роки після ДТП вартістю 195 тисяч грн було безпосереднім наслідком отриманих у цій дорожньо-транспортній пригоді травм.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції: страховик не довів ні факту вчинення відповідачем правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, ні того, що виплачене страхове відшкодування пов'язане виключно з лікуванням травм, отриманих у ДТП. Тому залишив рішення суду без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
З повним текстом постанови апеляційного суду у справі № 686/29130/25 можна ознайомитися у ЄДРСР.
