Сім’я захисника отримала житло з відомчого житлового фонду Міністерства оборони України ще в 2010 році, й досі проживає в ньому та не має іншої нерухомості у власності.
До суду з позовом про визнання військовослужбовця та членів його родини такими, що втратили право на користування службовою квартирою та їх виселення без надання іншого житлового приміщення звернувся Квартирно-експлуатаційний відділ м. Суми. Свої вимоги обґрунтовував тим, що ще в 2018 році військовослужбовець розлучився з дружиною та згодом вибув для проходження служби до іншого гарнізону, що розташований поза межами Сумської області. Таким чином, він втратив право користування службовим житловим приміщенням у зв`язку з тривалою відсутністю за місцем реєстрації, а інші відповідачі є колишніми членами його сім`ї та не мають відношення до військової служби. Тож згідно з Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 31 липня 2018 року № 380, вони мали одразу вивільнити займане ними службове житлове приміщення. Більше того, відповідачі не сплачують за комунальні послуги та не несуть інших витрат з утримання житлового приміщення. Вищезазначені обставини, на думку позивача, створюють перешкоди Міноборони України здійснювати свої права у користуванні і розпорядженні службовим майном. В свою чергу нагальна суспільна необхідності виселення відповідачів обґрунтована тим, що існує черга військовослужбовців, які претендують на заселення у службове житло.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми у задоволенні вимог Квартирно-експлуатаційного відділу м. Суми було відмовлено за необґрунтованістю. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Сумського апеляційного суду зі скаргою, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів відмовила апелянту у задоволенні його вимог. Ухвалюючи рішення, зазначила, що вибуття до іншого місця служби та відсутність відповідача за місцем реєстрації, не є підставою для його виселення із службового житла за відсутності доказів наявності іншого постійного або службового житла. Така позиція апеляційного суду цілком узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 591/3807/22. У випадку інших відповідачів апеляційний суд, посилаючись на низку судових рішень Верховного Суду, зазначив, що колишня дружина військовослужбовця та двоє їхніх дітей вселилися в спірну квартиру на законних підставах, проживають там тривалий період та іншого житла у власності не мають. В свою чергу той факт, що Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 31 липня 2018 року № 380 передбачає виселення із службового жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення «колишніх членів сім'ї військовослужбовця, які залишилися проживати у ньому після розірвання шлюбу», не може бути беззаперечним аргументом на користь припинення права на повагу до житла цих членів сім'ї.
