До Хмельницького міськрайонного суду з позовною заявою звернувся позивач 1953 року народження із вимогами усунути перешкоди в користуванні житловим будинком з господарськими спорудами, розташованого в одному із сіл Хмельницького району, також просить зобов`язати відповідача надати позивачу ключі від вказаного житлового будинку.
Через відсутність місця проживання чоловік змушений тимчасово проживати в Будинку-інтернаті для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю.
В обґрунтування позову позивач вказав, що він є співвласником житлового будинку, однак до житла не може потрапити, оскільки колишня дружина чинить йому перешкоди.
Так, судом встановлено, що в жовтні 2024 року позивач зареєстрував право власності на 3/4 частки житлового будинку. Право власності на 1/4 частку цього ж будинку зареєстровано 21.07.2025 року за відповідачем.
На момент розгляду справи у будинку фактично проживають відповідач (колишня дружина), дочка та її діти.
З 2002 року позивач у будинку не проживав, залишив його добровільно, а в 2024 році виявив намір вселитися, однак не зміг цього зробити, оскільки колишня дружина разом з донькою заперечили щодо його вселення через неприязні відносини, що склалися між сторонами.
Згідно з статтею 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Суд констатував, що право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства. При обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів.
Водночас, досліджені обставини свідчать про те, що позивач, будучи власником 3/4 частин спірного будинку не може реалізувати своє право шляхом проживання в ньому через наявність перешкод з боку відповідача. Обставин, які б унеможливлювали його спільне проживання в будинку з колишньою дружиною та сім`єю доньки, окрім їх не бажання, не встановлено, факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності має разовий характер і обставини, що цьому сприяли виникли саме через його намір вселитися до будинку. Лише факт наявності неприязних відносин між сторонами не може бути підставою для порушення прав власника. Тому суд дійшов висновку, що у позивача наявні перешкоди у користуванні належним йому майном, усунути які можна можна лише шляхом його примусового вселення до будинку. При цьому, зауваження третьої особи про відсутність фактичного місця, де б позивач міг розташуватися не беруться до уваги судом, оскільки визначення права користування будинком не є предметом спору.
Таким чином, Хмельницький міськрайонний суд задовольнив позов позивача. Ухвалив усунути перешкоди у користуванні житлом, вселити чоловіка у його будинок та зобов’язати колишню дружину надати йому ключі від житлового будинку з господарськими спорудами.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга.
З рішенням суду в справі № 686/23324/25 можна ознайомитися в ЄДРСР.
