Практика Верховного Суду щодо подолання судового імунітету рф, особливості розгляду позовів про відшкодування шкоди, завданої збройною агресією, а також формування міжнародного компенсаційного механізму – ключові питання виступу судді Великої Палати Верховного Суду Віталія Уркевича під час вебінару Європейського інституту права (European Law Institute).
Доповідач проаналізував міжнародно-правові підходи до застосування юрисдикційного імунітету держав, звернувшись до положень Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року і Європейської конвенції про імунітет держав 1972 року. Він зазначив, що ці міжнародні акти відображають концепцію обмеженого державного імунітету та передбачають випадки, коли держава не може посилатися на нього під час розгляду спорів про відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю або майну особи.
Віталій Уркевич зауважив, що хоча Україна не є учасницею зазначених конвенцій, їх положення суди розглядають як кодифікований звід звичаєвих норм міжнародного права. Водночас практика міжнародних судових установ тривалий час виходила з необхідності збереження державного імунітету навіть у справах, пов’язаних із серйозними порушеннями положень міжнародного гуманітарного права.
Окреслюючи підходи Верховного Суду до цієї проблематики, суддя нагадав про сформовану Верховним Судом після початку російської агресії практику. Так, відповідно до постанови КЦС ВС від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 держава-агресор не може користуватися судовим імунітетом у справах про відшкодування шкоди, завданої на території України. Держава-агресор, яка грубо порушила суверенітет і територіальну цілісність України, не може розраховувати на правовий захист, що випливає з принципу державного імунітету.
Особливу увагу доповідач звернув на висновки Верховного Суду щодо забезпечення права на доступ до правосуддя. В умовах, коли російська федерація заперечує власну відповідальність за збройну агресію та не забезпечує ефективних механізмів захисту порушених прав, звернення до українського суду фактично залишається єдиним доступним способом судового захисту для потерпілих.
У виступі також було висвітлено основні категорії спорів, що розглядаються судами у зв’язку зі збройною агресією рф. У судах цивільної юрисдикції це справи про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої загибеллю або пораненням людей, руйнуванням чи втратою майна, вимушеним переміщенням, перебуванням у полоні, а також іншими наслідками війни. Господарські суди вирішують спори щодо компенсації збитків, пов’язаних із втратою або пошкодженням майна суб’єктів господарювання, транспортних засобів, товарних запасів, виробничих активів, з неможливістю користуватися корпоративними правами.
Окремо Віталій Уркевич зупинився на процесуальних аспектах розгляду таких справ. Зокрема, він звернув увагу на правову позицію Верховного Суду (постанова КГС ВС від 1 квітня 2025 року у справі № 916/293/24), відповідно до якої позови про відшкодування екологічної шкоди, завданої державі Україна внаслідок агресії рф, мають пред’являтися державою в особі уповноважених органів, а не громадськими організаціями.
Предметом аналізу стала й практика щодо звернення стягнення на майно суб’єктів, які фактично перебувають під контролем російської федерації. Як було зазначено, у справі щодо державної корпорації розвитку «ВЕБ.РФ» Верховний Суд дійшов висновку, що ця структура виконує функції, притаманні державним органам, та перебуває під настільки значним контролем російської федерації, що її майно може розглядатися як джерело виконання зобов’язань держави-агресора.
Стосовно міжнародних механізмів відшкодування збитків суддя нагадав, що в межах реалізації Резолюції Генеральної Асамблеї ООН щодо забезпечення відшкодування шкоди, завданої агресією проти України, було створено Реєстр збитків для України (RD4U), який функціонує під егідою Ради Європи. Станом на травень 2026 року до Реєстру подано понад 130 тис. заяв від фізичних осіб. У квітні 2026 року юридичні особи також отримали можливість звернення до Реєстру збитків.
Наприкінці виступу спікер наголосив на швидкій ратифікації Україною Конвенції про створення Міжнародної компенсаційної комісії для України. Відповідно до її положень Комісія розглядатиме заяви про відшкодування збитків, визначатиме розмір компенсацій та ухвалюватиме рішення щодо виплат за рахунок спеціального компенсаційного фонду.
Презентація Віталія Уркевича – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezent2026/Prezent_Stiagnen_zbutkiv_war.pdf.
