Чернівецький апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців про застосування екстрадиційного арешту щодо громадянина Французької Республіки, якого компетентні органи цієї держави розшукують для виконання вироку суду.

За матеріалами провадження, чоловіка затримали у м. Чернівцях наприкінці квітня 2026 року після встановлення факту його перебування у міжнародному розшуку за обліками Генерального секретаріату Інтерполу. Відповідно до матеріалів, наданих компетентними органами Французької Республіки, особу засуджено до 2 років позбавлення волі у вчиненні злочинів, передбачені Господарським та Кримінальними кодексами Французької Республіки, пов’язані з повторним зловживанням довірою, а також незаконним здійсненням управлінської діяльності всупереч судовим заборонам.

Раніше ухвалою слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівців, залишеною без змін Чернівецьким апеляційним судом, до іноземця було застосовано тимчасовий арешт строком на 20 діб – до надходження офіційного запиту про його видачу (екстрадицію) від компетентних органів Французької Республіки. Після надходження до Міністерства юстиції України офіційного запиту про видачу особи для виконання вироку суду Чернівецькій обласній прокуратурі було доручено проведення екстрадиційної перевірки та вжиття заходів щодо подальшого тримання особи під вартою.

Сторона захисту заперечувала проти застосування екстрадиційного арешту та просила відмовити у задоволенні відповідного клопотання прокурора, посилаючись, зокрема, на відсутність належного запиту про видачу особи, стан здоров’я громадянина Франції та можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу.

Апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги, матеріали екстрадиційної перевірки та обставини, які стали підставою для застосування запобіжного заходу.

Суд дійшов висновку, що запит компетентних органів Французької Республіки про видачу особи є чинним та належним чином підтвердженим, а доводи захисту про його відсутність спростовуються матеріалами провадження. Також суд врахував, що інкриміновані особі діяння є екстрадиційними та за законодавством України відповідають кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 5 ст. 190 КК України (шахрайство в особливо великих розмірах) та ч. 3 ст. 382 КК України (умисне невиконання судового рішення).

Крім того, апеляційний суд зазначив, що екстрадиційний арешт застосовується виключно для забезпечення процедури видачі особи іншій державі та її фактичної передачі компетентним органам, а не для вирішення питання винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Суд також врахував, що матеріали справи не підтверджують наявності обставин, які б унеможливлювали тримання особи під вартою або свідчили про доцільність застосування більш м’якого запобіжного заходу.

За результатами апеляційного розгляду апеляційну скаргу сторони захисту залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді суду першої інстанції про застосування екстрадиційного арешту – без змін.