4 травня світова спільнота відзначає Міжнародний день протидії булінгу. Це явище є формою систематичного насильства, що може мати серйозні наслідки для психічного та фізичного здоров’я. В Україні протидія цькуванню врегульована на законодавчому рівні, а створення безпечного освітнього середовища є обов’язком кожного закладу освіти.
Булінг визначається як психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, у тому числі із застосуванням електронних комунікацій, що завдає шкоди здоров’ю або соціальній адаптації особи. Його ознаками є повторюваність дій, наявність кривдника та постраждалого, цілеспрямоване приниження чи залякування.
Булінг може проявлятися у різних формах:
- психологічній (погрози, шантаж), фізичній (побиття, штовхання);
- економічній (відбирання чи псування речей);
- сексуальній (образливі жести чи висловлювання);
- а також у формі кібербулінгу — переслідування та поширення принизливого контенту онлайн.
Важливо відрізняти булінг від конфлікту, адже конфлікт передбачає рівність сторін, тоді як булінг — це системне насильство з дисбалансом сил.
Відповідальність за булінг передбачена статтею 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За перший випадок накладається штраф від 850 до 1700 гривень або громадські роботи від 20 до 40 годин. За повторне порушення чи цькування групою осіб — штраф від 1700 до 3400 гривень або громадські роботи від 40 до 60 годин.
Якщо булінг вчинено дітьми віком від 14 до 16 років, відповідальність несуть їхні батьки або законні представники.
Керівники закладів освіти також несуть відповідальність у разі неповідомлення про випадки булінгу (цькування). У разі тяжких наслідків такі дії можуть бути кваліфіковані як кримінальне правопорушення та тягнуть адміністративну відповідальність — штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи строком до 1 місяця з відрахуванням до 20% заробітку.
Куди звертатись у випадку булінгу?
Повідомити про випадок цькування може будь-який учасник освітнього процесу.
У разі необхідності варто звернутися:
- до Національної поліції України — 102;
- до системи безоплатної правничої допомоги — 0 800 213 103;
- на національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації — 116 123 або 0 800 500 335;
- до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини — 0 800 50 17 20.
