6 квітня 2026 року Житомирський апеляційний суд розглянув справу № 276/114/25 за апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду про зупинення провадження у справі про визнання батьківства та стягнення аліментів на дитину на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), у зв’язку з перебування відповідача у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Розв’язуючи порушені в апеляційній скарзі питання, Житомирський апеляційний суд виходить із того, що:
- зупинення провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК необхідно вирішувати з урахуванням характеру спірних правовідносин, що стосуються прав та інтересів дитини;
- цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 ЦПК України);
- вирішення питання про застосування положення пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК щодо обов’язку суду зупинити провадження у справі за участю відповідача, який є військовослужбовцем у спірних правовідносинах, що стосуються прав та інтересів дитини, залежить, inter alia, від того, чи відповідатиме застосування такого процесуального заходу Конституції України, Конвенції про права дитини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- ухвала про зупинення провадження у справі становить втручання у права малолітньої дитини, гарантовані статтею 6 Конвенції в аспекті вирішення спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру упродовж розумного строку, а також у права, гарантовані статтею 8 Конвенції в аспекті тривалості вирішення правового спору, що стосується визначення походження дитини, що належать до сфери приватного життя;
- процесуальний захід щодо зупинення судом провадження у справі повинен не тільки бути передбачений законом, але й повинен мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві»;
- вирішення питання про наявність чи відсутність достатніх підстав для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК у спірних правовідносинах, що стосуються прав та інтересів дитини, суду необхідно забезпечити справедливий баланс між конкуруючими інтересами дитини, яка має право на (і) розумний строк розгляду справи, що стосується її майнових та особистих немайнових прав; (іі) встановлення біологічного походження дитини та забезпечення її належного матеріального утримання від батьків, та конкуруючим інтересом передбачуваного батька, який проходить військову службу на змагальність та диспозитивності цивільного судочинства;
- правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в справі №754/947/22 не можна розуміти як безальтернативний обов’язок суду зупинити провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК у справі, що стосується інтересів дитини, без з’ясування судом того, чи таке зупинення є сумісним із завданнями цивільного судочинства.
Дослідивши питання, порушені в апеляційній скарзі, Житомирський апеляційний суд виснував, що зупинення провадження у розглядуваній справі, що стосується прав та інтересів дитини, на підставі пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК, є несумісним із такими принципами цивільного судочинства як верховенство права, пропорційність та розумність строків розгляду справи; не відповідає статті 3 Конвенції про права дитини щодо забезпечення найкращих інтересів дитини та суперечить стандартам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Постанова Житомирського апеляційного суду від 06.04.2026 у справі № 276/114/25: https://reyestr.court.gov.ua/Review/135506185
